Іоасаф (Жевахов), Могилевський, єпископ

Життєвий шлях відомого священнослужителя, який народився 1874 року на теренах Полтавської губернії, був тісно пов'язаний із його шляхетним походженням. Нащадок славетного князівського роду та прямий спадкоємець святителя Іоасафа Белгородського, він здобув вищу університетську освіту і аж до буремного 1917 року перебував на державній службі. Нова радянська реальність принесла перші репресії: у 1924 році його заарештували в Києві. Після семи місяців за ґратами та виходу на волю чоловік вирішив повністю присвятити себе служінню Богові. Він вирушив до Зверинецького скиту, де прийняв чернечий постриг під ім'ям Іоасаф. Уже в 1926 році його висвятили в єпископський сан, і він розпочав служіння як вікарій Курської єпархії. Проте того ж 1926 року радянська влада знову репресувала священника. Попереду на нього чекали три важкі роки у Соловецькому таборі, а згодом — заслання до суворого Наримського краю. У 1934 році владика очолив Могилевську кафедру, але вже за два роки його відправили на спокій до Білгорода. Останній арешт став для нього фатальним. Життя священнослужителя трагічно обірвалося 4 грудня 1937 року в Курську, де його було розстріляно за рішенням тодішнього режиму.