Іона (Лазарев), Велизький, єпископ

### Священномученик Іона (Лазарєв): життєвий шлях, душпастирське служіння та мученицький подвиг Священномученик Іона (в миру Іван Іванович Лазарєв) — визначний діяч православної церкви, чиє життя стало втіленням вірності Христу в часи жорстоких гонінь. Він народився 1869 року в родині священника у селі Лучино Санкт-Петербурзької губернії, змалечку вбираючи духовні цінності та традиції служіння. #### Освіта та початок чернечого шляху У 1892 році Іван Лазарєв успішно завершив навчання в Новгородській Духовній семінарії, після чого отримав призначення на посаду наглядача у Звенигородському духовному училищі. Роки його навчання в семінарії пройшли під керівництвом ректора — архімандрита Тихона (Ніканорова), майбутнього архієпископа Воронезького, який у 1919 році прийняв мученицьку смерть від рук безбожників. Невдовзі Іван обрав шлях цілковитого зречення від світу: * **4 листопада 1892 року** — прийняв чернечий постриг з іменем Іона. * **3 грудня 1892 року** — висвячений у сан ієродиякона. * **23 грудня 1893 року** — зарахований до братії Саввіно-Сторожевського монастиря. * **6 січня 1895 року** — висвячений у сан ієромонаха. #### Церковне служіння та адміністративна діяльність Завдяки клопотанню єпископа Полоцького Тихона (Ніканорова), 30 грудня 1899 року ієромонаха Іону було переведено до Полоцького архієрейського дому, де вже 5 січня 1900 року він обійняв посади скарбника та ризничого. Подальший послух отця Іони був пов'язаний із відновленням чернечого життя у занедбаних обителях: 1. **27 листопада 1900 року** — призначений настоятелем Невельського Спасо-Преображенського заштатного необжитого монастиря. 2. **2 вересня 1902 року** — переведений на посаду настоятеля Новгородського Сковородського нежитлового третього класного монастиря. 3. **1903 рік** — за ревне служіння зведений у сан архімандрита. У 1907 році єпископ Тихон тимчасово керував ставропігійним Воскресенським Новоєрусалимським монастирем. Покидаючи цю обитель задля нової архієрейської кафедри, владика порекомендував Святійшому Синоду призначити настоятелем архімандрита Іону, якого знав як надійного та високодуховного пастиря. Призначення відбулося **22 березня 1911 року**. На цій посаді архімандрит Іона перебував до січня 1918 року, коли його направили у розпорядження архієпископа Воронезького і Задонського Тихона. #### Єпископське служіння та благодійність у часи репресій **29 січня 1926 року** архімандрит Іона був хіротонізований на єпископа Невельського, вікарія Вітебської єпархії. Проте через складні суспільно-політичні обставини він не зміг приступити до виконання своїх обов'язків. Уже 14 травня 1926 року, з благословення заступника Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Сергія, єпископ Іона був відправлений на спокій. Місцем його проживання стало село Батюшково Дмитровського району Московської області, де він служив у місцевому Нікольському храмі. Попри скромний спосіб життя, владика мав глибоку повагу серед вірян, які приїздили до нього звідусіль за духовною порадою та розрадою, шануючи його за рідкісний дар розсудливості. У 1930-х роках на території Дмитровського району розгорнулося масштабне будівництво каналів і шлюзів силами ув'язнених Дмитлагу. Серед невільників було багато репресованого духовенства. Єпископ Іона, ризикуючи власною свободою, таємно допомагав ув'язненим священникам, передаючи їм їжу та необхідні речі через арештантів, які мали безперешкодний вихід за межі табору. #### Арешт, мученицька кончина та канонізація Під час хвилі кривавого «Великого терору» 1937 року єпископа Іону заарештували. Йому пред'явили сфабриковане звинувачення у веденні контрреволюційної агітації під виглядом виголошення церковних проповідей. Під час допитів владика виявив незламну мужність і не визнав себе винним у висунутих звинуваченнях. * **17 жовтня 1937 року** — рішенням Трійки НКВС єпископа Іону засудили до страти. * **21 жовтня 1937 року** — вирок було виконано. Владику розстріляли та поховали у спільній безвісній могилі. Пам'ять про праведника не згасла в серцях вірян. У серпні 2000 року на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви єпископа Іону (Лазарєва) було причислено до лику святих Новомучеників і Сповідників для загальноцерковного шанування.