Іона (Санков), ієромонах

Преподобномученик Іона (у миру — Іоанн Санков) народився 20 липня 1873 року в селі Солчино Зарайського повіту Рязанської губернії. Він походив із глибоко віруючої купецької родини: його батько, Андрій Нікітович Санков, займався торгівлею хлібом у Москві. Вихований у християнському благочесті, юнак рано відчув духовне покликання. У 1893 році, у віці двадцяти років, він став послушником Руського на Афоні Свято-Пантелеймонівського монастиря. Там він прийняв чернечий постриг з ім'ям Іона та згодом був висвячений у сан ієромонаха. 1 березня 1914 року отця Іону направили для служіння на Константинопольське подвір’я Пантелеймонівського монастиря. Проте його перебування там виявилося коротким — у липні 1914 року, через початок війни між Османською та Російською імперіями, він був змушений повернутися. Новим місцем його служіння стала Одеса. Тут ієромонах трудився на місцевому афонському подвір'ї, а згодом проводив богослужіння у Благовіщенській церкві та храмі Всіх святих на кладовищі, аж поки радянська влада не закрила ці парафії. У 1930 році отець Іона отримав листа з рідних місць із пропозицією повернутися на батьківщину. Він погодився і став настоятелем Казанського храму в селі Алпатьєво. Наприкінці 1937 року, під час розгулу безбожних репресій, священника звинуватили в антирадянській діяльності. 24 лютого 1938 року його заарештували та ув'язнили в тюрмі міста Коломна. Серед основних звинувачень, які висувало слідство, були розмови про скоре пришестя антихриста та відкрите невдоволення радянським ладом. Попри психологічний і фізичний тиск, ієромонах Іона не визнав своєї провини та не пішов на компроміс із совістю. 7 червня 1938 року трійка НКВС засудила його до смертної кари. 4 липня 1938 року священнослужителя розстріляли. Місцем його останнього спочинку стала загальна безіменна могила на розстрільному полігоні Бутово під Москвою.