Іпатій Руфіанський, ігумен

Великий християнський подвижник і преподобний розпочав свій земний шлях у Фригії. Юнаком, у віці вісімнадцяти років, він вирішив присвятити себе служінню Богові й таємно залишив батьківський дім, вирушивши до Фракії. Оселившись у місцевому монастирі, він повністю віддався суворим чернечим подвигам. Його чесноти та непохитна віра швидко здобули повагу серед братії. Прагнучи духовної досконалості, преподобний повністю відмовився від вина і навіть витримав надважкий п’ятдесятиденний піст. Побачивши таку ревність, але прагнучи вберегти юнака від духовної спокуси, настоятель обителі запропонував йому хліб та вино, після чого святий назавжди звільнився від надмірної пристрасті до аскетизму. Дослухавшись до мудрої поради свого духовного наставника, подвижник вирушив до Константинополя, де зміг допомогти власному батькові. Згодом його шлях проліг до обителі Руфіна — місця, яке на той час було абсолютно безлюдним, занедбаним і вселяло в людей первісний жах. Силою своєї палкої молитви преподобний вигнав звідти демонічні сили та повністю очистив святиню. Разом із двома вірними ченцями він оселився в цій відновленій пустелі, проводячи дні у невпинній праці та щирій молитві. Згодом святий повернувся до Фракії, проте ченці з обителі Руфіна прийшли за ним, благаючи стати їхнім ігуменом. Повернувшись до керівництва монастирем, він звершив безліч великих духовних подвигів. Господь наділив свого угодника дивовижним даром: за його молитвами зцілювалися важкохворі, повертався зір сліпим, звільнялися одержимі злими духами, а їжа чудесним чином примножувалася в часи скрути. Преподобний прожив праведне життя і відійшов у вічність у віці вісімдесяти років. До останнього подиху він зберігав свій величний, шанобливий вигляд і глибоку душевну чистоту, мирно завершивши земний шлях із щирим прославлянням Господа.