Іполіт, Іриней, Авундій і мучениця Конкордія

Святий мученик Іпполіт обіймав посаду наглядача римських в'язниць у період жорстоких гонінь на християн за правління імператорів Деція та Валеріана. Його життя кардинально змінилося після зустрічі з архідияконом Лаврентієм: під впливом святого Іпполіт прийняв християнську віру і згодом таємно поховав тіло свого духовного наставника. Дізнавшись про це, розгніваний імператор наказав заарештувати Іпполіта. На допиті правитель із насмішкою вимагав видати місце поховання Лаврентія. Проте святий безстрашно визнав себе християнином, за що зазнав жорстоких катувань. Намагаючись зламати волю мученика, імператор наказав одягнути його у військове вбрання та висунув ультиматум — принести жертву язичницьким ідолам. У відповідь Іпполіт твердо заявив, що є воїном Ісуса Христа і готовий прийняти смерть за свою віру. Тоді кати піддали жорстокій страті його близьких: вірну годувальницю, мученицю Конкордію, забили до смерті олов'яними прутами, а всю його родину стратили прямо на очах у святого. Самого ж Іпполіта прив'язали до диких коней, які волочили його доти, доки він не віддав душу Богові. Трагедія сталася 13 серпня 258 року. Під покровом ночі пресвітер Юстин таємно віддав землі тіла закатованих мучеників безпосередньо на місці їхньої страти. Тіло ж святої Конкордії язичники викинули в нечисте місце, щоб зневажити його. Дізнавшись про цю наругу, двоє відважних християн — Іриней та Авундій — відшукали останки мучениці й поховали їх поруч із могилою святого Іпполіта. За цей благочестивий вчинок обох сповідників схопили і 26 серпня втопили. Згодом християни під покровом ночі дістали тіла нових мучеників із води та перепоховали їх поряд із мощами святого архідиякона Лаврентія.