Іриней Сирмійський (Сремський), Сербський, єпископ

Історія подвигу Святого Іринея Сірмійського: непохитна віра крізь віки Епоха правління римських імператорів Діоклетіана та Максиміана увійшла в історію як період найжорстокіших переслідувань послідовників християнства. Саме в ці буремні часи єпископську кафедру в місті Сірмій очолював молодий, але надзвичайно міцний у духу Святий Іриней. Його ревна відданість Спасителю швидко привернула увагу язичницької влади. Священнослужителя заарештували та доставили на суд до місцевого правителя — ігемона Пробуса. На вимогу вклонитися ідолам та принести жертву поганським богам Іриней відповів рішучою відмовою, наголосивши, що готовий обрати найтяжчі муки, аніж зрадити Істинного Бога. Ні сльози батьків, ні розпачливі благання близьких не змогли похитнути волю молодого єпископа. Святий Іриней твердо пам’ятав слова Господа про те, що кожен, хто зречеться Його перед людьми, буде відкинутий і Ним. Бачачи таку незламність, розгніваний ігемон Пробус наказав піддати християнина нелюдським катуванням. Проте навіть під час найстрашніших катувань мученик продовжував уголос сповідувати віру, демонструючи цілковиту відсутність страху перед фізичною смертю. Зрозумівши, що тортури безсилі проти духовної сили єпископа, Пробус виніс остаточний смертний вирок. Іринея засудили до страти через утинання мечем із подальшим скиданням тіла у воду. Святий сприйняв цю новину з глибокою радістю, адже знав, що земні страждання відкривають йому шлях до вічного блаженства. Перед стратою він підніс гарячу молитву за спасіння своєї пастви та збереження святої церкви. 26 березня вірного пастиря було страчено, а його тіло скинуто в річку Саву. Так Святий Іриней Сірмійський завершив свій земний шлях, здобувши нетлінний мученицький вінець у Царстві Небесному.