Ісаак Сирін, Ніневійський, єпископ

Преподобний Ісаак Сирин, видатний єпископ Ниневійський, чий життєвий шлях припав на VII століття, є однією з найвеличніших постатей християнського аскетизму. Своє духовне служіння він розпочав разом із братом у монастирі Мар Матфея, де одразу виявив високі духовні чесноти. Прагнучи до абсолютної безмовності та уникаючи будь-якого керівництва, святий невдовзі обрав шлях суворого затвора. Незважаючи на наполегливі вмовляння брата повернутися до обителі, він залишився вірним своєму усамітненню. Слава про його святе та богоугодне життя швидко поширилася, що зрештою призвело до його обрання на єпископську кафедру в Ниневії. Проте, зіткнувшись із грубими звичаями місцевих жителів та тужачи за тихою молитвою, він залишив єпископство і знову пішов у пустелю. Там, в усамітненні, він прожив до самої кончини, досягнувши найвищих вершин духовної досконалості. Після смерті подвижника, з початку VIII і аж до початку XVIII століття, у Європі про нього не знали майже нічого, окрім імені та його глибоких духовних творів. Лише у 1719 році в Римі було вперше опубліковано його життєпис, укладений анонімним арабським автором. Наприкінці XIX століття, а саме у 1896 році, історичні відомості про преподобного Ісаака суттєво розширилися завдяки оприлюдненню унікальної праці сирійського історика VIII століття Іезудени, єпископа Басри.