Ісаїя, Сава, Мойсея, Мойсея, Ієремії, Павла, Адама, Сергія, Домна, Прокла і інші з ними

# День пам'яті Синайських та Раїфських мучеників: історія віри та відваги 14 січня 14 січня православні християни згадують трагічну та водночас величну подію — подвійне побиття святих отців, які здійснювали свій молитовний подвиг на горі Синай та в пустелі Раїфа. Ця кривава драма розігралася у IV столітті, а її очевидцем і літописцем став єгипетський чернець Аммоній. Вражений стражданнями послідовників Христа, він свого часу вирушив до Палестини, а звідти — на Синай, де зустрів праведників, які проводили дні у суворій аскезі та безперервному спілкуванні з Богом. ## Трагедія на священному Синаї Спокійне життя синайських пустельників було брутально порушене раптовим наступом варварського племені влемміанів. Жорстокі загарбники не знали жалю. Хоча Аммоній разом із частиною монахів встиг сховатися в оборонній вежі, тридцять вісім святих отців були безжально вбиті нападниками. Серед тих, хто прийняв мученицьку смерть, особливою мужністю вирізнялися преподобні Ісая та Савва. Останній, отримавши смертельні поранення, до останнього подиху палко молився, просячи у Господа честі померти за віру Христову. ## Кривава розправа в пустелі Раїфа За кілька днів до Синаю докотилася ще одна страшна звістка: аналогічна трагедія спіткала християнську громаду в сусідній Раїфській пустелі. Один із ченців, якому дивом вдалося врятуватися від різанини, розповів про останні години життя тамтешніх подвижників. Серед раїфських мучеників був шанований старець Мойсей, відомий своїм даром зцілення хвороб та навернення язичників до істинного Бога. Попри свої заслуги, він також поліг від рук загарбників. Інший праведник, Йосиф, який жив у глибокій молитовній тиші та творив чудеса, розділив долю своїх духовних братів. Розлючені тим, що в бідних монастирських келіях немає золота, варвари почали нищити всіх без винятку — і сивочолих старців, і зовсім юних послушників. Особливий подвиг здійснив молодий Сергій: намагаючись захистити старших братів, він сміливо кинувся на озброєних ворогів і прийняв удар на себе. ## Помста загарбникам та вічна пам'ять Коли нападники відступили, тіла вбитих праведників із почестями поховали християни, які вижили. Невдовзі на місце трагедії прибув місцевий князь Ведіан разом із загоном добірних воїнів. Вони наздогнали варварів і в жорстокому бою розбили їх, помстившись за смерть безневинних ченців. Вцілілі монахи глибоко сумували за втратою своїх наставників, але водночас відчували духовне піднесення, адже їхні брати здобули мученицькі вінці та відійшли у вічність як переможці. Повернувшись на батьківщину до Єгипту, Аммоній детально зафіксував ці події на письмі. Завдяки його праці історія про синайських та раїфських святих, які через земні страждання увійшли до Царства Небесного, назавжди збереглася в пам'яті поколінь.