Ісайя Печерський

Преподобний Ісайя — видатний подвижник XI – початку XII століття, який прославив своє ім'я особливим духовним подвигом мовчання та безперестанної праці. За свою смиренність і старанність він отримав благочестиве іменування «преподобний старець працьовитий». У соборній службі святим отцям Києво-Печерської лаври його поетично величають «горлицею, що любить пустелю», підкреслюючи його глибоке прагнення до усамітнення та щирої молитви. Віряни шанують святого за його особливий благодатний дар — здатність гасити пристрасні демонські спокуси й допомагати у духовній боротьбі. 

Земне життя преподобного Ісайї завершилося 15 травня 1115 року. Його нетлінні мощі спочивають у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської лаври. Попри те, що детальні відомості про його житіє не збереглися на сторінках Печерського Патерика, а окремої служби на його честь не укладено, пам'ять про святого залишається живою. Вшанування пам'яті преподобного Ісайї звершується тричі на рік: 15 (28) травня, 28 вересня (11 жовтня), а також під час соборного святкування на другому тижні Великого посту.