Ісідор Самтавійський

Історія грузинського чернецтва бере свій початок у середині VI століття, коли з Каппадокії до Грузії прибув преподобний Іоан Зедазнійський у супроводі дванадцяти своїх вірних учнів. Отримавши глибоку духовну освіту в славетній Антіохії та керуючись безпосереднім велінням Божої Матері, святий Іоан обрав дванадцять сподвижників для великої місії. На грузинській землі духовних просвітителів із великою радістю та почестями зустріли місцеві жителі та правитель — цар Парсман. Святі отці заклали міцний фундамент для розвитку християнства в регіоні: вони активно зводили храми, засновували чернечі обителі та рішуче викорінювали ідолопоклонство. Кожен із дванадцяти учнів узяв на себе благородну місію в різних куточках країни. Серед них особливий слід в історії залишили святий Авів (єпископ Некреський), святий Зенон, святий Фадей, святий Ісидор та інші сподвижники, які невпинно працювали над зміцненням православної віри серед грузинського народу. Сам преподобний Іоан прославився численними духовними подвигами. Протистоячи силам темряви, він творив дивовижні чудеса, зцілював безнадійно хворих та залишив нащадкам багату духовну спадщину. Відчуваючи наближення кончини, яка настала в період між 557 і 560 роками, святий заповів своїм учням поховати його тіло в печері на священній горі Зедазені. Після упокоєння старця учні спочатку перенесли його тіло до монастиря. Проте край здригнувся від руйнівних землетрусів, які припинилися лише тоді, коли волю преподобного було виконано, і його прах повернули до печери на горі Зедазені. Вже у X столітті на цьому святому місці збудували величну церкву на честь Іоанна Хрестителя. Святі мощі преподобного Іоанна Зедазнійського перенесли до вівтаря новозведеного храму, де вони й донині прославляються багатьма чудесами та зціленнями.