Ісидор Хиоський

У часи першого року правління римського імператора Декія було видано суворий указ про обов'язковий перепис усіх воїнів. Саме тоді на мальовничому острові Хіос проживав праведний християнин Ісідор, який вирізнявся своїм щирим благочестям. Його призвали на службу до військового полку під керівництвом воєводи Нумерія. Проте невдовзі спалахнула хвиля жорстоких релігійних переслідувань: правитель наказав усім підданим поклонятися виключно римським язичницьким богам, що поставило вірних християн під смертельну загрозу. Невдовзі сотник Юлій дізнався про переконання праведника та доніс на нього керівництву. За наказом воєводи Нумерія святого Ісідора заарештували. Навіть перед лицем жорстокої розправи мужній воїн відмовився приносити жертви ідолам, сміливо сповідаючи свою віру в Христа. За це його піддали нелюдським катуванням, проте Ісідор із надзвичайною стійкістю переносив усі страждання, стверджуючи, що знає єдиного істинного Бога і ніколи не зречеться Його. Бачачи, що тортури не можуть зламати дух праведника, розлючений воєвода наказав відрізати йому язик. Та навіть безмовний Ісідор дивовижним чином продовжував прославляти Спасителя. Зрештою, не зламавши волі святого, його засудили до усікновення голови. Перед самою смертю мученик підніс гарячу молитву до Неба і зі смиренням прийняв смерть за ім'я Ісуса Христа. Тіло страченого праведника кинули без поховання, сподіваючись осквернити його пам'ять. Проте вірний друг мученика, Аммоній, таємно і з почестями поховав тіло товариша. Згодом святі мощі віднайшла благочестива жінка на ім'я Міропія. Вона перенесла їх до храму, де біля святині почали відбуватися чудесні зцілення. На честь святого Ісідора звели величну церкву, а пам'ять про його непохитний духовний подвиг назавжди залишилася в серцях вірян.