Харитина Амісійська (Понтійська) (304)

У царювання імператора Діоклетіана в Понті жив благородний чоловік на ім'я Клавдій, який взяв до себе маленьку дівчинку Харитину, що залишилася без батьків. Він виховав її як рідну доньку. Харитина, ставши красунею, відзначалася добродійністю та вірою в Христа, зберігала дівоцтво та навчала інших вірі. У цей час почалися гоніння на християн, і Харитину оклеветали як ту, що звертає людей у християнство. Градоначальник Домиціан викликав її до себе, і Клавдій, не бажаючи розлучатися з нею, був сильно засмучений. Однак Харитина, впевнена у своїй вірі, сказала йому не сумувати, а радіти. Воїни силою відвели її до градоначальника. На допиті Харитина сміливо визнала себе християнкою і засудила ідолопоклонство. Градоначальник, розгніваний, велів її жорстоко катувати. Вона терпіла муки, молячись до Бога, і навіть коли її піддавали вогню та катуванням, залишалася стійкою. Суддя, бачачи її чудесне спасіння від смерті, знову намагався її зламати, але вона залишалася непохитною. Врешті-решт, суддя вирішив розбещувати її, але, молячись, Харитина віддала свою душу Богу. Її тіло було кинуто в море, але через три дні його знайшли нетлінним. Клавдій з честю поховав її, прославляючи Христа Спасителя.