Хриса

Повне житіє великомучениці Злати (Хриси, Хрисії) Могленської

Ця преподобномучениця і чиста наречена Небесного Царя Христа Бога Злата (або по-грецьки Хриса) була з містечка Меглен. Будучи бідною за походженням, як донька безвісного і небагатого християнина, що мав чотирьох дочок, вона була багата власними природними чеснотами: палкою вірою в Бога, дівоцтвом, цнотливістю і тілесною красою, заради яких вона і удостоїлася мученицького вінця.

Один із місцевих турків, бачачи її незвичайну красу, розпалився в серці своєму сатанинською пристрастю і став шукати нагоди, щоб здійснити свій злий намір. І одного разу, коли свята вийшла з подругами з дому, він взяв із собою знайомих турків, схопив її і привів до себе в дім. Насамперед він почав підлещуватися до святої багатьма обіцянками, намагаючись похитнути її думки і навернути у свою віру. Турок казав, що якщо вона прийме іслам, він візьме її за дружину, якщо ж вона не підкориться, він завдасть їй великих мук. І Злата, золота і душею, і іменем, почувши такі слова, анітрохи не злякалася, але подумки закликаючи ім'я Господа Ісуса Христа собі на допомогу, з великим дерзновенням відповіла: «Я вірую і поклоняюся Христу моєму і Його вважаю Женихом своїм, Якого ніколи не відречуся, навіть якщо ви завдасте мені тисячу мук і розірвете моє тіло на дрібні шматочки».

Агаряни, чуючи це і розуміючи, що вони самі не зможуть переконати святу, використали й інший засіб: знаючи, що за природою жінки більш майстерні в умовляннях, вони передали святу своїм дружинам, наказавши їм будь-яким способом переконати її. Взявши мученицю, жінки використовували всі можливі засоби, пів року постійно схиляючи святу до своєї віри, але даремно трудилися, оскільки блаженна Злата була утверджена на непохитному камені віри Христової.

Тоді, покликавши батьків і сестер святої, погрозою змусили їх переконувати доньку прийняти іслам, інакше і її вб'ють, і їх покарають. Батьки і сестри, знехотя прийшовши до мучениці, бо страх змусив їх це зробити, стали говорити все те, що може розм'якшити і найчерствішу душу. Вони, плачучи, говорили: «Донько возлюблена, пошкодуй себе і нас, твоїх батьків і сестер, оскільки ми всі в небезпеці загинути через тебе, і відречися від Христа тільки видимо, щоб допомогти і собі, і нам, а Христос Милостивий і простить тобі цей гріх як вимушений».

І тут нехай кожен представить собі, яку велику і жорстоку брань спорудив диявол, щоб спокусити святу, і до яких почуттів і переживань могли довести лагідну дівчину сльози матері й батька та рідних сестер, пролиті перед нею. Але мужіться, возлюблені, перемогла сила Христова і цю брань, і підступ диявола, оскільки мужньодушна і великодушна Злата, розпалювана внутрішнім вогнем любові Христової, анітрохи не схилилася, як того очікувало єство, на слова і сльози батьків і сестер, але, ставши вище плоті й крові та поза законами єства, сказала батькам і сестрам ці гідні подиву мудрі слова: «Ви, оскільки схиляєте мене відректися від Христа, істинного Бога, не є більше моїми батьками і сестрами, і я не хочу знати вас за таких надалі, але замість вас я маю Отцем Господа мого Ісуса Христа, Матір'ю — Госпожу мою Богородицю, братами ж і сестрами — всіх святих». І з такою відповіддю вона їх залишила.

О, великодушна мужність! О, істинна любове Божа! О, мудрість, гідна небесної хвали! Воістину, браття, на цій святій здійснилося те, що говорив святий Давид: «Бо батько мій і мати моя покинули мене, а Господь прийняв мене» (Пс. 26:10). І те, що говорив Господь: «Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. Бо Я прийшов розділити людину з батьком її, і дочку з матір’ю її, і невістку зі свекрухою її. І вороги людині — домашні її» (Мф. 10:34-36).

Бачачи ж іновірці, а з ними і той злий, закоханий у дівчину, що вони нічого не досягли і не відхилили святу від віри в Христа навіть тими засобами, які використовували, вони полишили вмовляння і слова та почали мучити святу. Цілих три місяці її били щодня. Потім, зідравши з неї шкіру і нарізавши зі шкіри ремені, залишили їх розвішаними навколо мучениці, щоб вона злякалася, бачачи їх. Кров текла струмками з її дівочого тіла, так що вся земля навколо стала червоною. Після чого, розжаривши вістря, вони протнули через вуха наскрізь голову святої, так що дим виходив з її носа і рота. Христова ж мучениця, перетерпівши такі страшні муки, які могли б зламати і найхоробріших чоловіків, залишалася мужньою, зміцнювана силою Хреста і сердечною любов'ю до Христа.

Дізнавшись, що поруч у той час перебував ігумен Святогірського Ставронікітського монастиря отець Тимофій, який був її духівником (і який пізніше переказав її страждання), вона передала йому через одного християнина прохання молитися за неї Богу, щоб вона богоугодно завершила подвиг мучеництва.

Зрештою жорстокі і звіроподібні, або, краще сказати, такі, що звірів перевершують у жорстокості, агаряни, не задовольнившись тими муками, яких завдали святій, але дивуючись, що вона все ще жива і не вмирає, настільки озлобилися, що не змогли перемоти одну дівчину, що повісили агницю Христову на дикій груші і, оточивши з усіх боків кинджалами, розтерзали по частинах тіло святої. І таким чином, блага Злата, що постраждала і просіяла, як золото в горнилі, віддала свою святу душу в руки безсмертного свого Жениха, прийнявши подвійний вінець дівоцтва і мучеництва.

І нині вона радіє і звеселяється в небесних чертогах з мудрими дівами і мучениками, предстоячи праворуч Жениха свого Христа і з Ним повіки-вічні співцарюючи. Мученицькі і дівочі мощі святої таємно взяли деякі християни і поховали їх з честю. Її ж молитвами нехай сподобимося і ми Царства Небесного. Амінь.