Клеонік

Святі мученики Євтропій, Клеоник і Василиск постраждали в місті Амасії Понтійській (Мала Азія) близько 308 року.

Брати Євтропій і Клеоник та племінник святого великомученика Феодора Тирона (пам'ять 17 лютого) Василиск були друзями. Після мученицької кончини святого Феодора вони перебували в ув'язненні і своєю проповіддю привели до християнської віри багатьох язичників, які були з ними в темниці.

Коли Публій, що катував святого Феодора, безславно загинув, уражений Божим гнівом, правителем Амасії Понтійської був призначений Аскліпіодот, який не поступався в жорстокості своєму попереднику. Дізнавшись, що друзі мученика Феодора Тирона все ще перебувають у темниці, правитель наказав привести їх до себе. Перед новим правителем святі Євтропій, Клеоник і Василиск так само твердо сповідали віру в Христа. Вони були нещадно побиті, так що тіла їхні перетворилися на суцільну рану. Під час катувань святий Євтропій голосно молився Спасителеві: «Дай, Господи, нам терпіння досконалого в ранах цих заради вінця мученицького, і прийди на допомогу нам, як до раба Твого Феодора прийшов Ти». У відповідь на благання святого мученикам з'явився Сам Господь з Ангелами і з ними святий великомученик Феодор Тирон, який сказав їм: «Ось на допомогу вашу Спаситель прийшов, щоб впевнені були ви у вічному житті».

Воїни та багато хто з людей, що стояли поблизу, також сподобилися бачити Спасителя. Вони стали просити Аскліпіодота припинити катування. Побачивши, що народ хвилюється і готовий увірувати в Істинного Бога, правитель звелів відвести мучеників. Потім правитель запросив святого Євтропія до себе на обід і запропонував йому привселюдно принести жертви язичницьким богам, а в душі залишатися християнином.

Але Євтропій відкинув цю пропозицію. Наступного дня мучеників привели до язичницького храму, щоб насильно змусити їх принести жертви. Тоді Євтропій став просити Спасителя: «Господи, будь з нами, а все язичницьке біснування винищи. Дай, щоб на місці цьому християни Безкровні Жертви приносили Тобі, Істинному Богу». Тільки-но прозвучало останнє слово молитви, як почався землетрус, стали руйнуватися стіни храму, а з ними розбилося і зображення богині Артеміди. Усі кинулися з храму, щоб не загинути серед руїн. Серед шуму землетрусу пролунав згори голос: «Молитва ваша почута, і на цьому місці буде дім для молитви християн».

Коли скінчився землетрус, правитель Аскліпіодот, що ледь оговтався від страху, наказав вбити в землю високі дерев'яні кілки, прив'язати до них мучеників і поливати киплячою смолою. Святі стали молитися Богу, а Євтропій вигукнув, звертаючись до мучителів: «Нехай наверне Господь діло ваше проти вас!» І смола стала обтікати тіла мучеників, мов вода мармур, і обпікати мучителів. Ті, хто бачив це, прийшли в жах, а правитель в оскаженінні наказав рвати тіла святих залізними гаками і ятрити їхні рани гірчицею, змішаною з сіллю та оцтом. Святі і ці муки перенесли з дивовижною твердістю.

Останню ніч перед стратою мученики провели в молитві, і знову Господь з'явився їм і зміцнював їх.

Вранці 3 березня святі Євтропій і Клеоник були розіп'яті, а Василиск залишений в ув'язненні.

22 травня в місті Команах стратили святого Василиска. Його обезголовили, а тіло кинули в річку. Однак християни знайшли його останки і поховали їх на зораному полі. Пізніше в Команах була споруджена церква в ім'я святого Василиска.