Костянтин

У 1236 р. на Русь вдерся лютий Батий із незчисленними полчищами, все віддаючи вогню та мечу. Татаро-монголи розорили престольний Володимир та удільні Ростов і Ярославль разом із багатьма іншими містами північної Русі. Тяжкою була епоха для Русі під монгольським ігом, але, як неопалима купина, палала Русь і не згорала; небесним подихом охолоджувалося полум’я її страждань, і скільки нових зірок засяяло на небесному небосхилі в цей лютий час! Серед них лагідно засяяли і два князі, Василій та Костянтин, випробувані бідами, мов золото в горнилі. У страху Божому керували вони своєю родовою областю, не вступаючи в міжусобиці руських князів, бо дбали лише про благо своєї вотчини, лікували рани, завдані їй набігами татаро-монголів, та оновлювали розорені храми.

У 1242 р. юний князь Василій мужньо вирушив у Золоту Орду, щоб умилостивити хана Батия. Наступного року він вирушив до Орди разом із великим князем Київським Ярославом (1190–1246 рр.). Випробуваний багатьма скорботами, князь Василій зі смиренням приймав усі тягарі та незгоди, часто молився. Життя його було недовгим, але добрим. Взимку 1249 р. князь Василій, прибувши до Володимира для зустрічі з родичем своїм, великим князем святим Олександром Невським (пам’ять 23 листопада/6 грудня), занедужав і там спочив 8 лютого. Тіло святого князя було покладене в Ярославському Успенському соборі на північній стороні.

Молодший брат князя Василія, Костянтин, успадкував на короткий час князювання братове. Степові кочівники з півдня здійснювали розбійницькі набіги. У 1252 р. вони спустошили Суздальське князівство. 3 липня 1257 р. татарські загони підійшли до Ярославля. Князь Костянтин разом зі своєю дружиною вийшов їм назустріч, і на узвишші біля річки Которосль відбулася кривава січа, під час якої загинуло безліч воїнів з обох сторін. Юний князь Костянтин прийняв у цьому бою мученицьку кончину, віддавши своє життя за православну віру та незалежність Батьківщини. Тіло благовірного князя Костянтина було з честю поховане поруч із братом, благовірним князем Василієм. Через два з половиною століття, під час копання ровів для нового соборного храму, було віднайдено нетлінні мощі благовірних князів, від яких почали відбуватися чудеса та зцілення.