Костянтин Словцов, пресвітер

Священномученик Костянтин Словцов, закінчивши Тобольську Духовну семінарію, був рукоположений у сан диякона 22 жовтня 1912 року, а через два дні став священиком у Христорождественській церкві Киштимського заводу. Першим місцем служіння стала Вознесенська церква Полевського заводу. У вересні 1913 року його перевели в село Єгоршинське Ірбітського повіту, де він служив у церкві на честь Пророка Божого Іллі. Служіння в Єгоршинській парафії в роки революції та громадянської війни вимагало від священика мужності та самопожертви. Село Єгоршинське стало волостним центром, коли в 1918 році розпочалося проектування залізничної гілки. У цей час у селі відбувалися події, пов'язані з червоним терором, і священики стали об'єктом ворожнечі. Отець Костянтин, незважаючи на погрози, не покинув своїх парафіян і продовжував служити, покладаючись на Бога. У липні 1918 року його заарештували та розстріляли за участь у повстанні проти більшовиків. Його мученицька кончина сталася 20 липня/2 серпня 1918 року, коли його жорстоко катували та вбили. Священномученик Костянтин показав відданість Православній вірі та Церкві, мужність і велич духу простого сільського пастиря. Він був прославлений у Соборі новомучеників і сповідників російських рішенням Священного Синоду 17 липня 2002 року.