Костянтин Твердислов, пресвітер

Протоієрей Костянтин Миколайович Твердислов, якому судилося стати сповідником і мучеником у роки гонінь на Церкву, народився 1 травня 1881 року в місті Гороховці Володимирської губернії в благочестивій родині Миколи та Олександри. Батьки, які були парафіянами Благовіщенського собору, вже на третій день після народження принесли немовля до храму для здійснення Таїнства Хрещення. Прізвище Твердислов, утворене з назв літер церковнослов’янської абетки, вказує на духовне походження роду. Це підтверджується традицією XVIII–XIX століть, коли такі прізвища давалися вихованцям духовних шкіл за їхні успіхи та благочестиву поведінку. Костянтин з юних років виявляв палку любов до Бога, що привело його спочатку до Муромського духовного училища, яке він закінчив у 1896 році, а потім до Володимирської духовної семінарії. У 1902 році Костянтин був висвячений у стихар, а потім закінчив семінарію з відзнакою, отримавши звання «дійсного студента», що давало право на подальшу освіту або викладання. Однак він обрав шлях служіння, почавши викладати в школі села Давидова. У 1904 році він одружився з Оленою Георгіївською, дочкою священика. 1 серпня 1904 року Костянтин був висвячений у сан пресвітера та призначений настоятелем Воскресенського храму міста Юр’єв-Польського. Він став ревним проповідником, публікував статті та повчання, які проникливо наставляли парафіян у істинах православної віри. Отець Костянтин мав дар красномовства та пророцтва. Його проповіді, сповнені любові до Бога та віри, попереджали про майбутні випробування. Уже в 1905 році, під час громадянських заворушень, він говорив про наслідки братовбивства та застерігав від духовного розкладу. У своїх виступах він закликав до покаяння, молитви та єдності, щоб відвернути Божий гнів. У 1910 році він опублікував цикл статей, присвячених пожвавленню церковного життя. Отець Костянтин наголошував, що основою парафіяльного життя має бути зміцнення християнського духу, а не створення зовнішніх організацій, які можуть призвести до розколу та духовного занепаду. У 1914 році, у неділю першого тижня Великого посту, отець Костянтин виголосив натхненне «Слово у тиждень православ’я», в якому переконував віруючих у непохитності Церкви та закликав до стійкості у вірі. Його слова стали пророчими, передвіщаючи майбутні гоніння та страждання. У роки революції отець Костянтин продовжував служити, незважаючи на небезпеку. Його проповіді та дії надихали паству, але привернули увагу влади. Він прийняв мученицьку смерть, засвідчивши свою віру та відданість Христу. Сьогодні ім’я отця Костянтина Твердислова вшановується як святого сповідника, який залишив приклад істинного служіння Богу та Церкві.