Костянтин Успенський, пресвітер

Священномученик Костянтин народився 9 квітня 1872 року в селі Алексєєвському Московської губернії. У 1892 році закінчив Московську духовну семінарію і став учителем Ніколо-Богоявленського училища. У 1895 році був рукоположений у сан священика Нікольської церкви. Отець Костянтин служив більше сорока років у Нікольській церкві, являючи себе добрим пастирем. У 1925 році був возведений у сан протоієрея і нагороджений безліччю церковних нагород. На початку тридцятих років почалися гоніння на Церкву. У 1936 році було заборонено дзвонити у дзвони, і місцеві безбожники почали знімати дзвони. Отець Костянтин вийшов на ґанок храму з іконою, і вогонь, за молитвами священика, припинився біля самої огорожі. 4 жовтня 1937 року був заарештований і ув'язнений. 12 листопада трійка НКВД засудила його до розстрілу, а його сина Бориса – до десяти років ув'язнення в виправно-трудовому таборі. Протоієрей Костянтин Успенський був розстріляний 25 листопада 1937 року і похований у безвісній загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою. Борис Костянтинович Успенський помер у Сіблазі 15 грудня 1942 року.