Лаврентій (Никитін), Серафим (Кузьмин), ієромонахи, Феодосій (Александров), ієродиякон, Леонтій (Карягін), Стефан і інші

У 1917 році в Зілантовому монастирі, на околиці міста Казань, проживало дев'ять монахів і послушників під окормленням архімандрита Сергія (Зайцева).У 1918 році, після визволення Казані білочехами, монастир був обстріляний червоноармійцями. 28 серпня (10 вересня за новим стилем) вони розстріляли всю братію, залишивши в живих лише іеромонаха Йосифа, який, впавши на землю, був прийнятий за вбитого. Він знайшов притулок в Іоанно-Предтеченському монастирі і розповів про мученицьку кончину своїх братів.Розстріляні були: архімандрит Сергій (Зайцев; 1863–1918), іеромонах Лаврентій (Нікітін; 1872–1918), іеромонах Серафим (Кузьмін; 1870–1918), іеродиякон Феодосій (Олександров; 1864–1918), монах Леонтій (Карягін; 1870–1918), монах Стефан (1918), послушник Георгій (Тимофєєв; 1880–1918), послушник Сергій (Галін; 1918), послушник Іларіон (Правдін; 1918), послушник Іоанн (Сретенський; 1918).Чин відспівування і поховання мучеників звершив архімандрит Іоасаф (Удалов), який згодом став єпископом і священномучеником. Канонізовані як місцевошановані святі Казанської єпархії в 1998 році і причислені до лику святих Новомучеників і Исповідників Російських в серпні 2000 року для загальноцерковного почитання.