Лазар

Ікона зображує одне з чудес Господніх: за шість днів до Великодня, в яку Господь готувався прийняти хресну смерть, Він прийшов до Віфанії і там чудово воскресив свого померлого друга Лазаря, тим самим показавши свою Божественну силу, щоб перш за страждання і смерть запевнити людей у ​​спільному воскресінні. Серед канонічних Євангелій опис цього дива міститься лише в Євангелії від Івана.

Іконографія цього образу склалася у Візантії у VI–VII ст. і з того часу значних змін не зазнавала. Ісус зображений біля печери Лазаря. Біля його ніг Марфа та Марія – сестри Лазаря. Поруч із печерою іудеї, що прийшли впевнитись у диві. У печери зсунута плита, що прикриває її, від запаху «четвероденного» Лазаря близькі прикривають ніс хусткою. Спеленуте тіло Лазаря зображене в чорному провалі печери, що символізує смерть і пекло.

«По жвавості ж своєму Лазар ні що ж отруті без насолоди, але всяке їдіння з медом отруті від жалю пекельні ...» Після свого чудесного воскресіння Лазарь прожил архієреєм одного з міст на Кіпрі.