Лев

Святий Лев, папа Римський (440–461 рр.) відомий був своїм благочестям та вченістю. Як істинний пастир, він невпинно захищав православне вчення від маніхейської та євтихіанської єресей. Він взяв особисту участь у засудженні єресі Євтихія на Четвертому Вселенському соборі у місті Халкідоні. У 452 році святий Лев силою свого слова утримав Аттілу, ватажка гунів, від руйнування Риму, а в 455 році переконав Гензеріха, короля вандалів, не проливати кров і не зраджувати Рим вогню. За своє благочестя та успішний захист Православ'я він названий «великим». Помер він у 461 році, залишивши після себе послання до Флавіана, патріарха Цареградського, про дві природи (природи) Ісуса Христа — Божественну та людську. Крім того, дійшло до нас близько 100 простих, але сильних його проповідей і близько 140 листів до різних осіб, багатих на психологічні спостереження. Мощі святителя Лева спочивають у боці його імені у Ватиканському соборі в Римі.