Макарій (Гнєвушев), Орловський, єпископ

Священномученик Макарій (Гнєвушев), єпископ Орловський і Сівський, народився у 1858 році. Мав вищу богословську освіту, служив священиком. Він став відомий як духовний і національний діяч під час перебування на посаді Київського єпархіального місіонера. Тому після того, як він овдовіл, йому запропонували хіротонію в єпископа Вяземського, яка й відбулася в січні 1917 року. Прибувши до Вязьми, Владика оселився в стародавньому Свято-Духівському монастирі. Однак уже з травня того ж року святитель на вимогу революційних елементів був відправлений на спокій, як «такий, що не відповідає духу часу». Влітку 1918 року до монастиря прибув більшовицький загін і заарештував святителя. Коли до нього в камеру наступного дня прийшов його келійник, то він побачив на обличчі й тілі Владики сліди побоїв і знущань, сам він був поголений, без бороди, у солдатському вбранні. 4 (17 за новим стилем) вересня 1918 року святителя у складі групи з 14 осіб вивезли в пустельне місце під Смоленськом і поставили спиною до свіжовикопаної могили. Вбивали по черзі, підходячи впритул і приставляючи гвинтівку до чола. Владика був останнім, він молився з чотками в руках і благословляв кожного: «З миром іди». Коли дійшла його черга, у червоноармійця затремтіла рука. Побачивши страх в очах ката, Владика сказав: «Сину мій, нехай не бентежиться серце твоє і чини волю того, хто послав тебе». Незабаром цей червоноармієць, простий селянин, опинився в лікарні для психічнохворих. Кожної ночі він бачив уві сні вбитого святителя, який благословляв його. «Я так розу­мію, що ми в­би­ли свя­то­го чоло­віка. Інакше як він міг дізна­тися, що в мене за­хо­ло­ну­ло серце? А він же дізнався і благословив з милосердя, і тепер з милосердя з’являється до мене, благословляє, ніби кажучи, що не гнівається. Але я ж знаю, що моєму гріху немає прощення. Боже світло мені стало не миле, жити я не гідний і не хочу», — так говорив цей нещасний, що вчинив вбивство святителя. Залічений до лику святих новомучеників і сповідників Російських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви у серпні 2000 року для загальноцерковного вшанування.