Максим Горлицький (Сандович), пресвітер

Святомученик Максим Сандович, якого називають Горлицьким народився 19/31 січня 1886 року в селі Ждинь у Підкарпатті в родині лемків-уніатів. Батько Тимофій був псаломщиком, а мати Христина – домогосподаркою. Після закінчення чотирикласної школи продовжив навчання в гімназії в Новому Сончі. У 1904 році вступив послушником до Почаївської Лаври, а потім навчався у Волинській духовній семінарії в Житомирі. У 1911 році одружився з дочкою сільського священника Пелагією Григорук і був рукоположений у священники архієпископом Антонієм (Храповицьким). Повернувся на батьківщину, де присвятив себе місіонерській роботі серед лемків, які прагнули повернутися до православ'я. Служіння почав у селі Граб, де незабаром почалися переслідування за його діяльність. 2 грудня 1911 року почалися арешти, і він був ув'язнений на вісім днів. Після звільнення продовжував служити, незважаючи на нові арешти та переслідування. У 1914 році його заарештували за звинуваченням у шпигунстві, однак суд визнав його невинним, і він був звільнений. З початком Першої світової війни знову почалися арешти, і 4 серпня 1914 року його знову заарештували. Його заарештували разом з близькими, і він опинився в переповненій в'язниці в Горлицях. 6 вересня 1914 року, після рішення про смертну кару, його розстріляли. Перед смертю він вигукнув: «Нехай живе святе православ'я! Нехай живе Свята Русь!» Тіло було поховане на горлицькому кладовищі без християнського поховання. У 1922 році останки були ексгумовані та перезахоронені в Ждині. Смерть святого призвела до спонтанного повернення лемків до православ'я. У 1994 році він був канонізований, а його канонізація відбулася 9-10 вересня того ж року в Ждині та Горлицях.