Маруф Мартиропольський (Тигритський), Месопотамський, єпископ

Преподобний Маруф був єпископом заснованого ним міста Тігріта (грецькою — Мартірополь). Це було прикордонне місто Візантійської імперії та Персії. Святий прославився своєю ерудицією та благочестям. Він писав про мучеників, які постраждали за віру Христову від перського царя Сапора. Залишив після себе й інші твори сирійською мовою. Найвідоміші з них – «Тлумачення Євангелія», «Пісні Маруфа», «Літургія Маруфа» та «73 Правила Вселенського Нікейського Собору» з описом діянь Собору. У 381 році святий Маруф брав участь у роботі II Вселенського Константинопольського Собору, який був скликаний проти єресі Македонія, а в 383 році – у роботі помісного Антіохійського Собору проти мессаліан. У 403–404 роках святий Маруф вирушив до Константинополя, щоб випросити в імператора Аркадія заступництва для перських християн. Імператор Феодосій Молодший двічі відправляв його до шаха Іздегерда для укладення миру між Візантійською імперією та Персією. У 414 році святий Маруф, будучи послом при дворі Іздегерда, налаштував шаха прихильно до християн і багато сприяв свободі сповідання православної віри в Персії. Він відновлював християнські храми, зруйновані під час гонінь перського шаха Сапора, а також випросив мощі постраждалих святих мучеників і переніс їх до Мартірополя (Тігріт). Преподобний Маруф помер у Тигріті близько 422 року. Його святі мощі згодом перенесли до Єгипту і поклали в скитському монастирі Богоматері.