Марина
Антиохійська вмц.
Запалити свічку
Зараз горять свічки
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Подати записку
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Свята Марина народилася в Антіохії Пісідійській (у Малій Азії, нині Туреччини). Батько її був язичником-жерцем. Від своєї годувальниці свята Марина дізналася про християнську віру. Тоді імператор Діоклетіан (284-305 рр.) спорудив гоніння на християн, отже багато християн змушені були ховатися в печерах і пустелях. Коли Марині виповнилося дванадцять років, вона прийняла хрещення. Дізнавшись про це, батько зрікся неї.
Якось у віці п'ятнадцяти років Марина пасла овець. Імператор тієї області (єпарх) проїжджав повз, зачарувався її красою і зробив їй пропозицію. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель віддав її під опікування одній знатній жінці, сподіваючись, що та вмовить дівчину зректися Христа. Але Марина відкинула це і відмовилася принести жертву ідолам.
Тоді її піддали різним катуванням: сікли лозинами, стругали тіло її тризубцями, вбивали в неї цвяхи, палили вогнем. Побачивши такі страждання дівчини, народ плакав від жалю. Благодать Божа зцілила Марину від ран, але мучителі не зрозуміли дивом. Наступного дня її знову обпалювали, потім почали топити у великій бочці. Під час тортур здригнулася земля, з рук Марини спали кайдани, над її головою засяяло незвичайне світло, в якому кружляла голубиця із золотим вінцем у дзьобі. Вражений народ став славити Бога. Імператор наказав стратити Марину і тих, хто повірив у Христа. Того дня разом із нею обезголовили 15 000 осіб.
Очевидець Феотим описав її страждання. Мощі великомучениці Марини зберігалися у Константинополі до взяття міста хрестоносцями 1204 р. Західна церква вшановує Марину, називаючи її Маргаритою Антіохійською. Багато храмів присвячено її імені.
Марина Антиохийская вмц.: Святая великомученица Марина
Великомученица Марина
Святая великомученица Марина родилась в Малой Азии, в городе Антиохии в семье языческого жреца. В младенчестве она лишилась матери, и отец отдал ее на попечение кормилице, которая воспитала Марину в православной вере. Узнав о том, что дочь его стала христианкой, отец в негодовании отказался от нее. Во время гонения на христиан императора Диоклитиана (284-305) святая Марина в пятнадцатилетнем возрасте была схвачена и заключена в темницу. С твердым упованием на волю Божию и Его помощь готовилась юная узница к предстоящему подвигу. Правитель Олимврий, очарованный красотой девушки, пытался уговорить ее отречься от Христовой веры и стать его женой. Но святая, не колеблясь, отвергла льстивые предложения. Тогда разгневанный правитель предал святую мученицу истязаниям. Жестоко избитую, святую прибили гвоздями к доске и трезубцами рвали тело. Сам правитель, не выдержав ужаса этой пытки, закрыл лицо руками. Но святая мученица оставалась непоколебимой. Брошенная на ночь в темницу, она сподобилась Небесного посещения и была исцелена от ран. Привязав к дереву, мученицу опаляли огнем. Едва живая, святая молилась: "Господи, Ты сподобил меня за Имя Твое пройти через огонь, сподоби меня пройти и через воду святого Крещения".
Услышав слово "вода", правитель повелел утопить святую в огромной бочке. Мученица просила Господа, чтобы эта казнь стала для нее святым Крещением. Когда ее погружали в воду, внезапно засиял свет и белоснежная голубка опустилась с Неба, неся в клюве золотой венец. Узы, наложенные на святую Марину, сами собой развязались. Мученица стояла в купели Крещения славя Святую Троицу - Отца, Сына и Святого Духа. Святая Марина вышла из купели совершенно здоровой, без единого следа ожогов. Пораженный чудом народ стал славить Истинного Бога, и многие уверовали. Это привело в ярость правителя, и он приказал уничтожать всех, кто исповедует Имя Христа. Тогда погибло 15000 христиан, а святая мученица Марина была обезглавлена. Страдания великомученицы описал очевидец событий, по имени Феотим.
До взятия Константинополя крестоносцами в 1204 году мощи великомученицы Марины находились в монастыре Пантепонта. По другим сведениям, они находились в Антиохии до 908 года и оттуда были перенесены в Италию. Честная ее рука была перенесена на Афон, в Ватопедский монастырь.