Мелетій (Леонтович), архієпископ Харківський

Святитель Мелетій, архієпископ Харківський і Ахтирський, народився 17 листопада 1784 року в селі Старі Санжари Полтавської області. З раннього віку навчався читанню та граматиці, закінчив Полтавське приходське училище та Єкатеринославську семінарію. У 1814 році закінчив Олександро-Невську академію і став ад'юнкт-професором грецької мови. У 1820 році був пострижений у монашество з іменем Мелетій і незабаром став ієромонахом. У 1821 році призначений ректором Могилівської духовної семінарії, потім ректором Псковської семінарії та Київської духовної академії. 21 листопада 1826 року хіротонізований на єпископа Чигиринського. Святитель дбав про бідних, вдовиць і сиріт, відвідував ув'язнених і служив у тюремних церквах. У 1828 році призначений на Пермську кафедру, де розпочав місіонерську діяльність серед старообрядців. У 1831 році переведений на Іркутську кафедру, де боровся з ламаїзмом і заснував церкви серед малих народів. У 1835 році переведений на Слобідсько-Українську кафедру, де продовжував дбати про духовні навчальні заклади та відновлення монастирів. Вів подвижницьке життя, багато молився і служив. Помер 12 березня 1840 року, залишивши по собі пам'ять про благочестя і смирення. Погребений 17 березня 1840 року в Покровському монастирі. З перших днів після його смерті віруючі зверталися до святителя за допомогою та зціленням. У 1948 році його мощі перенесені в Благовіщенський кафедральний собор Харкова. 21 лютого 1978 року Священний Синод затвердив службу і акафіст святителю Мелетію.