Михаїл Борисов, пресвітер

Народився 7 січня 1866 року в селі Суха Нива Дем'янського повіту Новгородської губернії в родині диякона Костянтина Дмитровича Борисова. Закінчив Новгородську духовну семінарію в 1888 році і був призначений псаломщиком у жіночий Покровський Зверин монастир. 17 вересня 1889 року рукоположений у священники до новозбудованої церкви в селі Кипино. Служив у різних церквах і монастирях, активно беручи участь у церковному та освітньому житті. У 1906 році нагороджений наперсним хрестом, а 30 липня 1917 року возведений у сан протопресвітера. Брав участь у релігійно-моральних читаннях та церковно-громадському житті міста. 6 червня 1917 року виступив з доповіддю на тему «До реформи приходу», підкреслюючи важливість духовного служіння та боротьби з гріхом. З початком гонінь на Церкву був арештований у 1926 році і провів у в'язниці двадцять днів. У 1931 році з родиною був виселений з дому. У 1933 році арештований разом з членами релігійно-трудового Братства, в якому перебував єпископ Макарій. 3 травня 1933 року на допиті висловив своє незадоволення радянською владою та її гоніннями на релігію. 19 травня 1933 року був засуджений до позбавлення права проживання в столичних містах і виїхав до Углича, де продовжив служіння. 28 жовтня 1937 року арештований і звинувачений у участі в контрреволюційній діяльності. 5 листопада 1937 року трійка НКВД засудила його до десяти років ув'язнення, але за станом здоров'я залишений в виправно-трудовій колонії в Ярославлі. Помер 4 червня 1942 року в ярославській виправно-трудовій колонії і був похований у безіменній могилі.