Михаїл Пятаєв, Іоанн Кумінов, пресвітери

Народився в 1891 році в селі Мачкаси Кузнецького округу Пензенської губернії в родині селянина Максима Пятаєва. Після закінчення сільської школи навчався в Москві, потім переїхав до Саратову, де викладав російську мову та літературу. Познайомився з майбутньою дружиною Євфросинією Фролівною, яка походила з купецької родини. У 1917 році став псаломщиком у Крестовоздвиженському соборі міста Омська, бажаючи згодом бути рукоположеним у сан священника. У 1918 році, під час громадянської війни, був рукоположений у диякона архієпископом Сильвестром (Ольшевським). Служив в Омську до 1921 року, потім був переведений у Богоявленський храм села Малокрасноярка, де проявив турботу про бідних, здійснюючи таїнства безкоштовно та допомагаючи нужденним. У 1923 році був рукоположений у священника. У 1928 році до нього був призначений другий священник — отець Іоанн Куминов. На початку 1930 року почалися гоніння на церкву, і священники стали об'єктом переслідування. Отець Михайло, незважаючи на загрози, продовжував служити і дбати про свою паству. У лютому 1930 року був арештований разом з отцем Іоанном, підданий тортурам і звинувачений у контрреволюційній діяльності. 21 лютого їх засудили до розстрілу, який був виконаний 28 лютого 1930 року. Обоє священників були поховані в безіменній могилі в місті Каїнськ.