Михайло

Митрополит Михайло родом із Сирії. У 988 році, під час хрещення Володимирова, він був присланий до великого князя в Корсунь патріархом Царгородським Миколою Хрісовергом. З Корсуні прибув митрополит до Києва, разом із великим князем Володимиром. Михайло був ревним розповсюджувачем християнства; проходячи великі країни, він насаджував насіння віри Христової. Митрополиту Михайлу приписують побудову Києво-Золотоверхо-Михайлівського монастиря, а ченцям, які прибули з ним із Царяграда, — заснування монастиря Києво-Межигірського. Михайло скрізь, де тільки міг будувати церкви, ставив священиків та дияконів і скидав ідолів. Літописи кажуть, що народ, приліплений до стародавніх забобонів, не без скорботи дивився на скруху своїх ідолів, і коли бог їхній Перун кинутий був у Дніпро, то натовп, що біг за своїм ідолом, кричав у слід: Перуне, видибай! тобто випливай. Істукан, прагненням вод несомий, нібито підкоряючись голосу кричалих до нього, пристав до берега при тому місці, де після, в XI столітті, був побудований монастир і названий Видубицьким. Св. Михайло помер у Києві; мощі його спочивають у великій соборній Печерській церкві відкрито. У написі при раку його на ґратах зображено, що святитель цей перестав у 992 році, похований у Десятинній церкві; що за Печерського ігумена Феоктиста мощі його перенесені в Антонієву печеру; а за поданням архімандрита Романа Копи та за іменним указом 23 липня 1730 року, перенесені 1 жовтня того ж року у велику церкву (Печерську). Коли св. Михайло зарахований до лику угодників, невідомо: думати треба, з самого перенесення мощей його в печери, бо в списку преподобних Антонієвої печери значиться він і в Кальнофойського в 1638; і в книзі Акафістів з канонами, надрукованій у Печерській друкарні в 1677 р., у 9 пісні, 1 вірші Правила преподобних отців печерських, поставлено ім'я його, як і досі друкується у цьому каноні; але в загальних місяцьослів його не було, як і інших преподобних Печерських. Вже указами св. синоду 15 червня 1762 р., 18 травня 1775 р. та 31 жовтня 1784 р. дозволено друкувати служби преподобним: Михайлу, Антонію, Феодосію та іншим чудотворцям Печерським у книгах, що видаються Лаврською друкарнею, а указом св. синоду 6 серпня 1795 р. поведено було вигадати і ґрунтовний життєпис святителя Михайла для приміщення в Четьих Мінеях. Михайло вважається першим Київським митрополитом. Деякі літописи називають його другим, а першим грека Леонтія чи Леова; в Новгородському ж літописці розпис митрополитів починається з Феопемпту (1037). До XIII століття митрополити жили постійно у Києві. Спустошення цього міста змусило їх перенести престол митрополії до Володимира на Клязьму, а потім, на початку XIV століття, до Москви, де й правили вони російською церквою, до встановлення патріаршества (1589). Митрополити Всеросійські іменувалися спочатку Київськими і всієї Росії. Після встановлення патріаршества Київські митрополити, зараховуючи їх до Російської ієрархії, посідали перше місце після патріархів.