Миколай Амасійський, пресвітер

Священномученик Микола народився 1889 року в селі Савельєвка Миколаївського повіту Самарської губернії в родині священика Миколи Амасійського. 1906 року він закінчив перший клас Самарської духовної семінарії. У 1908 році Микола розпочав церковне служіння, ставши спочатку псаломщиком, а потім дияконом у церкві села Семенівка Миколаївського повіту (нині Пугачовський район Саратовської області). Його дружина Ольга Іванівна та їхні діти Олександр, Ніна, Сергій і Віра складали його сім’ю. У 1917 році Микола був висвячений у сан священика. У 1917–1918 роках він служив у місті Пугачеві, а в 1918–1922 роках — у селі Смородині Перелюбського району. У 1922 році він повернувся до Пугачева, де став благочинним. 2 жовтня 1934 року отця Миколу заарештувало Пугачовське РО НКВС за звинуваченням у «антирадянській агітації серед віруючих». Йому інкримінували приховування контрреволюційної діяльності групи та неповідомлення про пропозицію взяти участь в антирадянській діяльності. 17 березня 1935 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до заслання до Казахстану строком на три роки, починаючи з 2 жовтня 1934 року. Микола проживав у селищі Майське Бескарагайського району Павлодарської області. 25 листопада 1937 року його знову заарештували. 1 грудня 1937 року трійка УНКВД по Східно-Казахстанській області засудила його до 10 років виправно-трудового табору. Священномученик Микола помер у місцях позбавлення волі 26 грудня 1938 року. Священномученик Микола жив і служив у той час, коли Російська Православна Церква зазнавала масових репресій. Його служіння відбувалося на тлі соціальних і політичних потрясінь, зокрема Громадянської війни, колективізації та гонінь на віру. Незважаючи на тиск, він залишався вірним Церкві та своєму покликанню, продовжуючи духовне опікування віруючих навіть в умовах заслання. У 2000 році Микола Амасійський був зарахований до лику святих Російської Православної Церкви як священномученик. Його життя і подвиг є прикладом стійкості у вірі та відданості християнським ідеалам. Джерела: офіційний сайт Російської Православної Церкви, архівні матеріали НКВС.