Миколай Дворицький, пресвітер

Николай Васильович Дворицький народився 7 травня 1878 року в селі Дегжо, Дедовицького району Псковської губернії, в родині священника. Він був рукоположений у сан диякона в Михайлівській церкві села Дно в 1898 році. Приход села Дно був численним і жвавим, але страждав від невір'я та матеріалізму місцевих жителів. У 1909 році він познайомився з архієпископом Арсенієм (Стадницьким), що стало початком довгих зв'язків. У 1911 році його перевели в Новгородську єпархію, де він служив протодияконом у Софійському соборі. У 1918 році його рукоположили в сан священника і призначили настоятелем Казанської церкви в селі Лукомо. Після встановлення радянської влади почалися переслідування Церкви; його позбавили громадянських прав і заарештували в 1930 році за 'антирадянську агітацію.' Другий арешт відбувся в 1937 році, де його засудили до розстрілу. 6/19 листопада 1937 року його розстріляли в Староруській тюрмі і поховали в безіменній могилі.