Миколай Казанський, пресвітер

Святий мученик протоієрей Миколай Федорович Казанський народився в 1874 році в селі Дмитрівка Таврійської губернії. Після закінчення Духовної семінарії Миколай Федорович одружився і прийняв священний сан. Служив він у рідній Таврійській губернії. Революція застала отця Миколая в Симферополі, де він був кліриком Олександро-Невського кафедрального собору. У 1922 році був арештований за протест проти вилучення богослужбових предметів і засуджений до 3 років тюремного ув'язнення. З 1922 по 1925 рік перебував у в'язниці в Нижньому Новгороді. Після виходу на свободу знову став служити в Симферополі, проповідуючи проти обновленства, що призвело до нового арешту. Кілька років провів у ув'язненні, а на початку 30-х років повернувся в Симферополь і служив у церкві Всіх Святих. Об'єднав навколо себе вірних священнослужителів і мирян, керуючи їх духовним життям. У цей час староста храму, секретний співробітник НКВД, доносив на священнослужителів. Після третього арешту отця Миколая тримали в тюрмі 3 місяці. Повернувшись, він розповідав про гоніння на Церкву і закликав молитися за ув'язнених. За це був арештований під час 'Справи єпископа Порфирія.' На допитах відповідав коротко і тримався бадьоро. Обвинувачували в поминанні гнаних священнослужителів під час літургії. Отець Миколай підтвердив це, а також заявив, що радянська влада є антихристиянською. Він належав до тихонівської орієнтації і не визнавав обновленства. Засуджений до 5 років заслання в Красноярський край. Не погоджувався зняти священницький одяг, за що був арештований в п'ятий раз і отримав ще 10 років без суду. Здоров'я отця Миколая було підірвано, і його помістили в колонію для інвалідів. У 1939 році він надіслав скаргу начальнику НКВД, але безуспішно. У 1942 році протоієрей Миколай Казанський помер у ув'язненні в Устьвітлазі.