Миколай Павлинов, пресвітер

Священномученик Микола Олексійович Павлінов народився в 1881 році в селі Бологоє Бологовської волості Великолуцького повіту Псковської губернії в родині псаломщика. Закінчив духовне училище. У березні 1928 року був висвячений на священика і призначений настоятелем Богоявленського храму в селі Нікітське недалеко від Твері. У вересні того ж року отець Миколай подав прохання про звільнення і став мандрувати. Кілька разів він приїжджав до Москви, де зупинявся при храмах у своїх церковних знайомих. Харчувався він у цей час подаянням. На початку березня 1930 року отець Миколай приїхав до Москви і був затриманий за жебрацтво і за те, що навколо нього збирався натовп. Його засудили до трьох років заслання в Північний край. Повернувшись із заслання, священик приїхав до Твері і був призначений настоятелем храму в селі Березино Тургіновського району Тверської області. У 1937 році батюшку заарештували, звинувативши в «антирадянській і контрреволюційній діяльності», і ув'язнили в тюрмі міста Твері. На допиті сповідник відкрито говорив, що він «проводив антирадянську агітацію, щоб у релігійні свята колгоспники не працювали» і що «під час опрацювання питання про вибори до рад я виступив з тим, що до рад потрібно обирати людей релігійних, щоб зміцнити Церкву, тим самим знищити безбожну радянську владу». Його засудили до розстрілу. Священномученик Микола Павлінов був розстріляний 23 вересня 1937 року і похований у загальній безіменній могилі на околиці Твері. Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських 26 грудня 2001 року визначенням Священного Синоду Російської Православної Церкви.