Миколай Порецький, пресвітер

Священномученик Миколай (Порецкий) народився в 1865 році в селі Пореччя Тверської губернії в родині псаломщика. У родині було п’ятеро дітей, і всі троє братів стали священиками. Миколай закінчив Духовну семінарію і одружився на Любові Дмитрівні Зверевій, дочці священика. Служив у приході, де до нього служив його тесть, і користувався повагою серед прихожан і місцевих властей. У 1910 році померла його дружина, і він залишився вдовцем з п’ятьма дітьми. У 1913 році випустив книгу «Село Влахернське, маєток князя Голіцина», що стала настільною для краєзнавців. В тому ж році відзначив 25-річчя служіння. Однак незабаром його старший син Миколай трагічно загинув, що сильно відобразилося на його здоров’ї. Після революції почалися гоніння на Церкву. У 1922 році Миколая виселили з дому, і незабаром померла його середня донька Валентина. Молодший син Дмитро, ставши військовим, відмовився від батька. У 1928 році церква була закрита, і Миколай був арештований і засуджений до п’яти років заслання в Північний край. У засланні в Шенкурську його звільнили від важких робіт, і його прихистили дві черниці. Миколай був позбавлений права переписки, але його донька Марія і молодший син Дмитро таємно допомагали йому. У 1933 році священномученик Миколай помер і був похований черницями, які доглядали за ним.