Миколай Житов, пресвітер

Священномученик Микола Якович Житов народився в 1888 році в селі Пижово Зарайського повіту Рязанської губернії в родині псаломщика. Закінчив духовне училище. Служив псаломщиком у Воскресенському храмі рідного села. У 1915 році був висвячений у диякона до Георгіївського храму в місті Зарайську. Через два роки переведений до кладовищенської церкви в Зарайську. У 1920 році був висвячений на священика до Воскресенської церкви села Пижово. У 1930 році був переведений до Миколаївської церкви в селі Апонітищі. У 1931 році був переведений до Казанського храму в селі Слемські Борки Луховицького району. У 1934 році знову призначений служити в Миколаївську церкву в селі Апонітищі. У 1936 році удостоєний сану протоієрея. 4 вересня 1937 року отця Миколу заарештували. На допиті від нього очікували зізнання в контрреволюційній і антирадянській діяльності, проте він не визнав своєї провини. За «активну к/р агітацію, наклеп проти соввласті, висловлювання антикомуністичних настроїв» ні в чому не винного пастиря засудили до найвищої міри покарання. Священномученик Микола Житов був розстріляний 25 вересня 1937 року і похований у безіменній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою. Прилучений до лику святих новомучеників і сповідників Російських 26 грудня 2003 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.