Наталія
Нікомідійська мц.
Запалити свічку
Зараз горять свічки
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Подати записку
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Подружжя Адріан та Наталія жило у місті Нікомідії у Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і служив чиновником імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), переслідувача християн. Наталія була таємною християнкою. Під час гонінь поблизу Нікомідії у печері переховувалося 23 віруючі. Їх упіймали, судили, катували і змушували принести жертву ідолам. Потім їх повели до судової палати, щоби записати їхні імена. Тут був начальник палати Адріан, який запитав їх, яку нагороду чекають вони від свого Бога за муки. Вони відповіли йому: «Не бачило того очей, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог тим, хто любить Його» (1 Кор. 2, 9). Почувши це, Адріан сказав переписувачам: «Запишіть і моє ім'я разом з ними, тому що і я християнин». Адріана посадили до в'язниці. Імператор радив йому викреслити своє ім'я зі списку християн і вибачитися. Адріан запевнив його, що він не збожеволів, а чинив так на власне переконання. Виповнилося йому тоді 28 років.
Дізнавшись про те, що сталося, Наталія поспішила до в'язниці, де підбадьорювала Адріана бути мужнім. Коли ув'язнених християн присудили до страти, Адріана відпустили на короткий термін додому, щоб він повідомив свою дружину про це. Побачивши Адріана, Наталія злякалася, що він зрікся Христа і не впустила його в дім.
Повернувшись до в'язниці, Адріан разом з іншими мучениками був підданий страшним катуванням: мученикам перебивали руки і ноги важким молотом, через що ті в страшних муках вмирали. Коли черга дійшла до Адріана, дружина найбільше боялася, щоб чоловік її не змаляв і не зрікся Христа. Вона зміцнювала Адріана і притримувала його руки та ноги, поки кат перебивав їх молотом. Помер святий Адріан разом із рештою мучеників у 304 році. Коли їхні тіла почали спалювати, піднялася гроза і піч згасла, кількох катів убила блискавка.
Тисячоначальник армії хотів одружитися з Наталією, яка була ще молода і багата. Ще перед смертю Адріана Наталія просила його молитися, щоб її не змусили одружитися. Тепер Адріан з'явився їй уві сні і сказав, що незабаром вона піде за ним. Так і сталося: Наталія померла на труні свого чоловіка у передмісті міста Візантії, куди його тіло перенесли віруючі.
Наталия Никомидийская мц.: Мученики Адриан и Наталия
Мученик Адриан Никомидийский
Мученики Адриан и Наталия вступили в брак молодыми, всего за один год до страданий. Они жили в Никомидии Вифинской при императоре Максимиане (305-311). Начав гонение, он обещал награды тем, кто будет указывать христиан и приводить их на суд. Начались доносы, и по одному из них были взяты 23 христианина, скрывавшихся в пещере близ Никомидии. Их мучили, принуждали поклониться идолам, а потом привели в судебную палату, чтобы записать их имена и ответы. Начальник судебной палаты Адриан, наблюдая, с каким мужеством переносят люди страдания за веру, как твердо и неустрашимо исповедуют Христа, спросил: "Какой награды ожидаете вы от своего Бога за мучения?" Мученики отвечали: "Такой награды, какой мы не можем описать, а ум твой не может постигнуть". Воодушевившись, святой Адриан сказал писцам: "Запишите и меня, так как и я христианин и с радостью умру за Христа Бога". Писцы донесли об этом императору, который призвал святого Адриана и спросил: "Неужели и ты обезумел и хочешь погибнуть? Пойди, вычеркни свое имя из списков и принеси жертву богам, прося у них прощения". Святой Адриан отвечал: "Я не обезумел, а обратился к здравому разуму". Тогда Максимиан приказал посадить Адриана в темницу. Его жена, святая Наталия, узнав, что муж страдает за Христа, обрадовалась, потому что сама была тайной христианкой. Она поспешила в темницу и укрепляла мужа, говоря: "Блажен ты, господин мой, что уверовал во Христа, ты приобрел великое сокровище. Не жалей ничего земного, ни красоты, ни молодости (Адриану тогда было всего 28 лет), ни богатства. Все земное - прах и тлен. Богу же угодны только вера и добрые дела". За порукой других мучеников святого Адриана отпустили из темницы сообщить супруге о дне казни. Святая Наталия подумала, что он отрекся от Христа и его отпустили на свободу, и не хотела впускать его домой. Святой убедил жену, что он не бежал от мучений, а пришел известить ее о дне своей кончины.
Святого Адриана жестоко мучили. Император советовал святому пожалеть себя и призвать богов, но мученик отвечал: "Пусть твои боги скажут, какое благодеяние они мне обещают, и тогда я поклонюсь им, а если они не могут говорить, то зачем я буду им кланяться?" Святая Наталия не переставала укреплять мужа. Она просила его принести за нее первую молитву Богу, чтобы ее не принудили выйти замуж за язычника после его смерти. Мучитель приказал отбить святым руки и ноги на наковальне. Святая Наталия, опасаясь, чтобы муж, видя страдания других мучеников, не поколебался, просила мучителей начать казнь с него и сама помогала класть его руки и ноги на наковальню. Тела мучеников хотели сжечь, но поднялась сильная гроза, и печь погасла. Многие палачи были убиты молнией. Святая Наталия взяла себе руку своего супруга и хранила в доме. Вскоре тысяченачальник армии просил у императора разрешения жениться на святой Наталии, которая была молода и богата. Но она скрылась в Византию. Здесь ей явился во сне святой Адриан и сказал, что она будет скоро упокоена Господом. Бескровная мученица, изнуренная предшествовавшими страданиями, действительно, вскоре преставилась к Богу.