Микита
Стовпник, Переяславський прп.
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Преподобний Микита Стовпник Переяславський був уродженцем міста Переяславля-Заліського і завідував збором казенних податей та податків. У 1152 році князь Юрій Долгорукий переніс місто Переяславль та кам’яний храм в ім’я Всемилостивого Спаса на нове місце. У зв’язку з витратами на будівництво міста і храму було запроваджено посилений збір податей із жителів міста. Микита, який керував цими зборами, нещадно грабував людей, накопичуючи величезні суми грошей для себе. Так тривало багато років. Але Милосердний Господь, Який бажає всіх грішників спасти, і Микиту привів до покаяння.
Одного разу він прийшов до церкви і почув слова пророка Ісаї: «Омийтеся, очистіться, відкиньте лукавство від душ ваших… навчіться добро чинити… захистіть сироту, заступіться за вдову» (Іс. 1, 16–17). Наче громом, був приголомшений він цими словами, що проникли в глибину серця. Усю ніч Микита провів без сну, згадуючи слова: «Омийтеся і будьте чисті». Проте вранці він вирішив запросити друзів, щоб у веселій розмові забути жахи минулої ночі. Господь знову покликав Микиту до покаяння. Коли дружина стала готувати обід для частування гостей, то раптом побачила в казані, що кипів, то людську голову, що спливала, то руку, то ногу. В жаху вона покликала чоловіка, і Микита побачив те саме. Раптово в ньому пробудилося заснуле сумління, і Микита чітко усвідомив, що своїми поборами він чинить як убивця. «Горе мені, багато я згрішив! Господи, настав мене на шлях Твій!» — з такими словами вибіг він із дому.
За три версти від Переяславля стояв монастир в ім’я святого великомученика Микити, куди й прийшов приголомшений страшним видінням Микита. Зі сльозами він припав до ніг ігумена: «Спаси погибаючу душу». Тоді ігумен вирішив випробувати щирість його покаяння і дав перший послух: три дні стояти при монастирських воротах і сповідати всім, хто проходить, свої гріхи. З глибоким смиренням Микита прийняв перший послух. Через три дні ігумен згадав про нього і послав одного ченця подивитися, що він робить біля монастирських воріт. Але чернець не знайшов Микиту на колишньому місці, а виявив його лежачим у болоті; він був вкритий комарами та мошками, тіло його було в крові. Тоді сам ігумен із братією прийшов до добровільного страдника і запитав: «Сину мій! Що ти робиш із собою?» «Отче! Спаси погибаючу душу», — відповідав Микита. Ігумен одягнув Микиту у волосяницю, сам ввів до монастиря і постриг у чернецтво.
Усім серцем прийнявши чернечі обітниці, преподобний Микита проводив дні й ночі в молитві, співі псалмів та читанні житій святих подвижників. За благословенням настоятеля він поклав на себе важкі вериги і на місцях своїх чернечих подвигів викопав два глибокі колодязі. Невдовзі преподобний посилив свій подвиг — він викопав глибоку круглу яму і там, поклавши на голову кам’яну шапку, став, подібно до древніх стовпників, на полум’яну молитву. Тільки блакитне небо та нічні зорі бачив він із дна свого стовпа-колодязя, та вузький підземний хід вів під церковну стіну — ним преподобний Микита ходив до храму на Богослужіння.
Так подвизаючись добрим подвигом в обителі великомученика Микити, преподобний Микита і сам завершив життя мученицькою кончиною. Одного разу вночі родичі святого, які приходили до нього за благословенням, спокусилися його веригами та хрестами, що блищали, прийнявши їх за срібні, і вирішили заволодіти ними. У ніч на 24 травня 1186 року вони розібрали покриття стовпа, вбили подвижника, зняли з нього хрести і вериги, загорнули їх у грубу полотняну тканину і втекли.
Перед ранковим Богослужінням паламар, що прийшов за благословенням до святого Микити, виявив розібраний дах і повідомив про це ігумена. Ігумен із братією поспішив до стовпа преподобного і побачив убитого святого, від тіла якого виходило благоухання.
Тим часом убивці, зупинившись на березі річки Волги, вирішили поділити здобич, але з подивом побачили, що це не срібло, а залізо, і кинули вериги у Волгу. Господь прославив і ці видимі знаки таємних подвигів та трудів святого. Тієї ж ночі Симеон, благочестивий старець Ярославського монастиря в ім’я святих апостолів Петра і Павла, побачив над Волгою три яскраві промені світла. Він повідомив про це настоятеля монастиря та старійшин міста. Собор священиків і численні городяни, що зійшли до річки, побачили три хрести та вериги, які «мов дерево, у волзьких водах плавали». З благоговінням і молитвами були перенесені вериги в обитель великомученика Микити і покладені на труну преподобного Микити. Від цього сталися зцілення. Близько 1420–1425 років святитель Фотій, митрополит Московський, благословив відкрити мощі святого Микити. Ігумен монастиря з братією звершив молебень, потім відкрили бересту, якою було обгорнуто нетлінне тіло, але раптом могила закрилася землею і мощі залишилися під спудом. У 1511–1522 роках був споруджений бічний вівтар в ім’я преподобного Микити, а в XIX столітті протоієрей О. Свірелін склав акафіст святому.
Никита Столпник, Переяславский прп.: Преподобный Никита Столпник, Переславский чудотворец
Никита Переяславский столпник
Преподобный Никита Столпник Переславский был уроженцем города Переславля Залесского и заведовал сбором казенных податей и налогов. В 1152 году князь Юрий Долгорукий перенес город Переславль и каменный храм во имя Всемилостивого Спаса на новое место. В связи с расходами по строительству города и храма был произведен усиленный сбор податей с жителей города. Никита, руководивший этими сборами, нещадно грабил жителей, собирая огромные суммы денег для себя. Так длилось много лет. Но Милосердный Господь, желающий всех грешников спасти, и Никиту привел к покаянию.
Однажды он пришел в церковь и услышал слова пророка Исаии: «Измыйтеся, и чисти будете, отьимите лукавства от душ ваших... научитеся добро творити... избавите обидимаго, судите сиру (защитите сироту) и оправдите вдовицу» (Ис. 1, 16–17). Словно громом, был потрясен он этими словами, проникшими в глубину сердца. Всю ночь Никита провел без сна, вспоминая слова: «Измыйтеся и чисти будете». Однако утром он решил пригласить друзей, чтобы в веселой беседе забыть ужасы прошедшей ночи. Господь, вновь, призвал Никиту к покаянию. Когда жена стала готовить обед для угощения гостей, то вдруг увидела в кипящем котле то всплывавшую человеческую голову, то руку, то ногу. В ужасе позвала она мужа, и Никита увидел то же самое. Внезапно в нем пробудилась уснувшая совесть, и Никита ясно осознал, что своими поборами он поступает как убийца. «Увы мне, много я согрешил! Господи, наставь меня на путь Твой!» — с такими словами выбежал он из дома.
В трех верстах от Переславля стоял монастырь во имя святого великомученика Никиты, куда и пришел потрясенный страшным видением Никита. Со слезами он припал к ногам игумена: «Спаси погибающую душу. Тогда игумен решил испытать искренность его покаяния и дал первое послушание: три дня стоять при монастырских воротах и исповедовать всем проходящим грехи свои. С глубоким смирением Никита принял первое послушание. Через три дня игумен вспомнил о нем и послал одного инока посмотреть, что он делает у монастырских ворот. Но инок не нашел Никиту на прежнем месте, а обнаружил его лежащим в болоте; он был покрыт комарами и мошками, тело его было в крови. Тогда сам игумен с братией пришел к добровольному страдальцу и спросил: «Сын мой! что ты делаешь с собой?» «Отец! Спаси погибающую душу», — отвечал Никита. Игумен одел Никиту во власяницу, сам ввел в монастырь и постриг в монашество.
Всем сердцем приняв монашеские обеты, преподобный Никита проводил дни и ночи в молитве, пении псалмов и чтении житий святых подвижников. По благословению настоятеля он возложил на себя тяжелые вериги и на местах своих монашеских подвигов ископал два глубоких колодца. Вскоре преподобный усилил свой подвиг — он выкопал глубокую круглую яму и там, возложив на главу каменную шапку, стал, подобно древним столпникам, на пламенную молитву. Только голубое небо да ночные звезды видел он со дна своего столпа-колодца, да узкий подземный ход вел под церковную стену — по нему преподобный Никита ходил в храм на Богослужение.
Так подвизаясь добрым подвигом в обители великомученика Никиты, преподобный Никита и сам завершил жизнь мученической кончиной. Однажды ночью родственники святого, приходившие к нему для благословения, прельстились его блестевшими веригами и крестами, приняв их за серебряные, и решили овладеть ими. В ночь на 24 мая 1186 года они разобрали покрытие столпа, убили подвижника, сняли с него кресты и вериги, завернули их в грубую холстину и убежали.
Перед утренним Богослужением пономарь, пришедший за благословением к святому Никите, обнаружил разобранную крышу и сообщил об этом игумену. Игумен с братией поспешил к столпу преподобного и увидел убитого святого, от тела которого исходило благоухание.
Между тем убийцы, остановившись на берегу реки Волги, решили поделить добычу, но с удивлением увидели, что это не серебро, а железо, и бросили вериги в Волгу. Господь прославил и эти видимые знаки тайных подвигов и трудов святого. В ту же ночь Симеон, благочестивый старец Ярославского монастыря во имя святых апостолов Петра и Павла, увидел над Волгой три ярких луча света. Он сообщил об этом настоятелю монастыря и старейшине города. Собор священников и многочисленные горожане, сошедшиеся к реке, увидели три креста и вериги «яко древо в водах волжских плавающие». С благоговением и молитвами перенесены были вериги в обитель великомученика Никиты и положены на гроб преподобного Никиты. При этом произошли исцеления. Около 1420–1425 гг. святитель Фотий, Митрополит Московский, благословил открыть мощи святого Никиты. Игумен монастыря с братией совершил молебен, затем открыли бересту, которой было обернуто нетленное тело, но вдруг могила закрылась землей и мощи остались под спудом. В 1511–1522 гг. был воздвигнут придел во имя преподобного Никиты, а в XIX веке протоиерей А. Свирелин составил акафист святому.