Пафнутий
Борівський ігумен
Запалити свічку
Зараз горять свічки
Будьте першим, хто запалить свічку перед цим святим образом.
Подати записку
Піднесіть святому образу прикрасу на знак подяки за чудо або сповнення молитви.
Преподобний Пафнутий Боровський народився 1394 року в селі Кудинове, неподалік Боровська, і при хрещенні був названий Парфенієм. Його батько Іоанн був сином татарина-баскака Мартіна, мати Парфенія носила ім'я Фотинія, 20-ти років Парфеній залишив батьківський будинок і в 1414 році прийняв постриг з ім'ям Пафнутій в Покровському монастирі на Високому від настоятеля Маркелла. Багато років трудився інок Пафнутій в обителі. Коли помер настоятель монастиря, братія обрала його ігуменом. Святитель Фотій, митрополит Київський, висвятив преподобного у священний сан (близько 1426 р.). Тридцять років провів преподобний у Покровській обителі, де був і настоятелем, і старцем-духовником. На 51-му році життя він тяжко захворів, залишив ігуменство та прийняв велику схиму. Після одужання у день святого великомученика Георгія Побідоносця, 23 квітня 1444 року, пішов із монастиря і оселився з одним ченцем на лівому березі річки Протви, при впадінні в неї річки Істерьми. Незабаром на нове місце до нього почала збиратися братія. Число ченців швидко зростало. Було збудовано новий кам'яний храм, замість колишнього дерев'яного, на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У розписі храму брав участь найкращий іконописець того часу Діонісій та його помічники. Преподобний Пафнутій подавав приклад братії, ведучи строге життя: келія його була найбідніша, з їжі брав найгірше. У понеділок і п'ятницю не їв зовсім, а в середу тримався сухої їжі. З загальних робіт преподобний обирав найважчі: рубав і носив дрова, копав і поливав город, у той час першим приходив на церковну службу.
Преподобний Пафнутій користувався глибокою любов'ю та шануванням не лише братії свого монастиря, а й інших обителів. Промислом Божим в обитель до преподобного був спрямований двадцятирічний юнак Іоан Санін. Випробувавши того, що прийшов, преподобний постриг його в чернецтво з ім'ям Йосип. Згодом преподобний Йосип Волоцький, який твердо зберігав чистоту Православної віри, очолив боротьбу проти єресі жидівства, засудженої на Соборі 1504 року. На цей подвиг молодого ченця благословив преподобний Пафнутій.
За тиждень до смерті преподобний передбачив свою смерть. Виконавши останню молитву та благословивши братію, він відійшов до Бога 1 травня 1477 року. Преподобний Пафнутій був послідовником Преподобного Сергія, ігумена Радонезького.