Пахомій (Русін), ієромонах

Преподобномученик Пахомій (у миру Русин Прохор Петрович) народився 1880 року в селі Генеральщино Курської губернії. Подвизався в Петропавлівському монастирі Чернігівської губернії. У 1910 році приїхав до міста Верний (нині Алмати), де вступив до Іссик-Кульського Троїцького монастиря. Там він прийняв чернечий постриг і приблизно в 1914 році був висвячений на ієромонаха. У 1916 році повсталі киргизи стратили багатьох ченців монастиря. Отець Пахомій залишився живим. Після цього він пішов до міста Верний, потім оселився в горах біля Аксая в Кизил-Жарському скиті з ченцями Феогностом (Пивоваровим), Серафимом (Богословським), Анатолієм (Смирновим) та Іраклієм. У 1921 році ієромонахи Серафим і Феогност були застрелені червоноармійцями-грабіжниками. Ті, що залишилися в живих, — отець Пахомій, отець Іраклій та отець Анатолій — після цього пішли зі скиту. Деякий час отець Пахомій таємно жив разом із мандрівником Віктором і схимонахом Тихоном у скиті на горі Горельник у районі Медео. Він зрідка приходив до міста, був дуже мовчазним. Коли його просили сказати щось на користь душі, він був надзвичайно лаконічним: «Справді молитися треба. Ісусову молитву не треба забувати». Наприкінці 1920-х років отець Пахомій покинув Медео і мешкав у місті в різних людей. За ним вели стеження, і він переходив з дому в дім, уникаючи арешту. Сучасники згадували про нього: «Він був такий благородний: поглянеш на нього, і відразу відчуваєш до нього прихильність, настільки добрий вигляд був у отця Пахомія. Рудуваті бородка, голубоокі очі, ласкавий, ласкавий погляд…» У 1935 році ієромонах Пахомій був заарештований і ув'язнений в Алма-Атинській в'язниці, де зазнав знущань. Його засудили до 3 років виправно-трудових таборів, а в 1938 році заарештували в ІТЛ в Алма-Атинській області і засудили до розстрілу. Преподобномученик Пахомій Русин був розстріляний у 1938 році в Алма-Аті. Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.