Памва (Памво) Нітрійський, пустельник

Преподобний Памва (IV) подвизався в Нітрійській пустелі Єгипту. Святий Антоній Великий говорив, що преподобний Памва страхом Божим вселив у себе Духа Святого. Преподобний Феодор Студит відзначав три справи святого: голод щодня, мовчання і рукоділля, називаючи його 'високим у ділі і слові.' На початку свого іночества святий Памва почув вірш з 38-го псалма Давида: 'Сохороню шляхи свої, щоб не згрішити язиком своїм.' Ці слова глибоко запали в його душу, і він прагнув слідувати їм завжди. Він відповідав на запитання лише після довгого роздумування і молитви, остерігаючись сказати щось, про що міг би згодом пожалкувати. Святий Памва був прикладом працьовитості для своїх учнів, працюючи до виснаження і харчуючись хлібом, заробленим власною працею. Учні преподобного Памви були великі подвижники: Діоскор, Аммоній, Євсевій і Єфимій. Одного разу преподобна Меланія Римлянка принесла святому Памві велику кількість срібла на потреби монастиря, але він не залишив свою працю і навіть не глянув на принесені гроші. Лише після наполегливих прохань святої Меланії він дозволив їй віддати милостиню одному брату для розподілу серед бідних монастиря. Святий Памва відзначався смиренням, але високо цінував звання інока і навчав мирян з повагою ставитися до монашествуючих. Преподобний спочив у 70 років, сказавши братії, що стояла біля його смертного одра, про добродійства, до яких він прагнув у своєму житті: 'Однак я відходжу до Господа так, як ніби й не починав богоугодно і по-иночески жити.'