Патапій

Преподобний Дій народився у місті Антіохії Сирійській наприкінці IV століття у благочестивій християнській родині. З молодих років він відрізнявся помірністю, приймав їжу в малій кількості і не щодня, тіло своє утихомирював чуванням і безперестанними молитвами. За такі подвиги Господь дарував святому Дію безпристрасність та дар чудотворень. Господь у видінні наказав святому Дію йти до Константинополя і там служити Йому та людям. Святий Дій оселився за містом у відокремленому місці, де люди боялися жити. Преподобний Дій мужньо боровся зі злими духами, які намагалися вигнати його з того місця. Він перемагав їх молитвою і твердою надією на Божу допомогу. Завзято помолившись, святий встромив своє жезло в землю, просячи Господа дати життя сухому палицю, якщо Йому завгодно бачити Дія тим, хто перебуває на тому місці. Господь почув молитву Свого угодника: палиця дала коріння, почала рости і згодом перетворилася на величезний дуб, який довго стояв і після смерті святого Дія. Навколишні жителі стали приходити до праведника за порадою, повчанням, просили зцілення від душевних та тілесних хвороб. Святий Дій молитвою лікував недуги, а пожертвуване йому роздавав жебракам, мандрівникам та хворим. Поголос про святого Дії дійшов імператора Феодосія Молодшого. Він прийшов до святого Дія за благословенням разом із патріархом Константинопольським Аттиком (406–425). Імператор побажав, щоб на місці подвигів святого Дія було влаштовано монастир, і дав кошти на його будівництво. Патріарх посвятив преподобного у священний сан і поставив його ігуменом. Незабаром до святого Дія зібралася численна чернеча братія. Обителі знадобилася криниця. Його рили довго та безуспішно. По молитві преподобного Господь вивів джерело чистої води, яка незабаром наповнила всю криницю. Якось святий, помолившись, воскресив потопельника. Багато інших чудес чинив Господь через Свого угодника. У глибокій старості преподобний Дій тяжко захворів. Він попрощався з братією, причастився Святих Таїн і лежав на одрі як мертвий. У монастир прибули для поховання святіший патріарх Аттик (пам'ять у суботу Сирну) і Антиохійський патріарх Олександр, який знаходився в Константинополі. Святий старець несподівано підвівся зі смертного одра і сказав: "Господь дав мені ще п'ятнадцять років життя". Велика була радість братії. Святий Дій справді прожив ще 15 років, допомагаючи усією порадою, настановою, зцілюючи хворих, піклуючись про жебраків і мандрівників. Незадовго до смерті у вівтарі церкви йому з'явився світлий чоловік у священичому одязі і попередив про день смерті. Подякувавши Господу за сповіщення, святий Дій тихо помер і був похований у своєму монастирі (близько 430 року).