Павло Іванов, пресвітер

Священномученик Павло народився 1875 року в селі Цуриково Смоленського повіту Смоленської губернії в родині священика ка Іоанна Іванова. Початкову освіту Павло здобув у духовному училищі. У 1898 році він закінчив Духовну семінарію і до 1901 року працював вчителем у школі в селі Большево Бельського повіту Смоленської губер . У 1901 році помер його батько-священик, і Павло був висвячений на його місце в Успенський храм у селі Цуріково, де служив до 1910 року, коли його призначили полковим священиком у 7-й Туркестанський стрілецький полк, який у ті часи квартирував у містах Коканді, Скобелеві та Андіжані. Революція та громадянська війна застали його на службі в полку при 108-му госпіталі. З 1919-го по 1926 рік отець Павло служив у Покровському храмі в селі Тупичево Городнянського повіту Чернігівської губернії. У 1926 році священик переїхав до Москви, де в той час жила його мати, і був призначений служити в Успенський храм у селі Обухово Солнечногорського району Московської області. У березні 1938 року співробітники Сонячногірського НКВС допитали штатних свідків, які підписали надані їм протоколи допитів; на підставі цих протоколів 23 березня отця Павла було заарештовано й ув’язнено спочатку у в’язниці в Солнечногорську, а потім – у Таганську в’язницю в Москві. 25 березня слідчий допитав його. На цьому допити припинилися внаслідок арештів самих слідчих. На їхнє місце через деякий час прийшли інші, але це анітрохи не вплинуло на долю священика. 2 червня 1938 року трійка НКВС, на підставі тих самих показань лжесвідків, засудила отця Павла до розстрілу. Священик Павло Іванов був розстріляний 27 червня 1938 року і похований у безіменній загальній могилі на полігоні Бутово під Москвою.