Павло Попов, пресвітер

Священномученик Павло Ілліч Попов народився в 1890 році в селі Сисої Сараєвського повіту Рязанської губернії в селянській родині. Закінчив вчительську семінарію. У 1918 році був висвячений на священика. З 1934 року почав служити в храмі села Панське Мічуринського району Воронезької області. Восени 1935 року отця Павла заарештували і ув'язнили в Мічуринській в'язниці. Його звинуватили в «антирадянській агітації» і засудили до п'яти років ІТЛ. Покарання священик відбував у Середньо-Бельському таборі Дальлага НКВС Далекосхідного (Хабаровського) краю. У лютому 1938 року, перебуваючи в таборі, отця Павла було повторно заарештовано. Він проходив у груповій справі «архієпископа Онуфрія (Гагалюка) та ін. Благовєщенськ 1938 р.». Ні в чому не винний пастир був засуджений до найвищої міри покарання. Священномученика Павла Попова розстріляли 1 червня 1938 року в тюрмі Благовєщенська. Причинений до лику святих новомучеників і сповідників Російських в серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви. Дні пам'яті: 1 червня (19 травня за ст. ст.), в Соборі святих Воронезької митрополії, в Соборі Курських святих, в Соборі новомучеників і сповідників Бєлгородських і в Соборі новомучеників і сповідників Церкви Руської.