Павло Свєтозаров і Іоанн Рождєственський, пресвітери, мученики Петро Язиков, Миколай Малков, Авксентій Калашников і інші

Священномученик Павло Михайлович Светозаров народився в 1866 році в родині диякона, який служив у храмі села Картмазово Судогодського повіту Володимирської губернії. Павло з дитинства хотів стати священиком. Закінчив Київську духовну академію. Мав намір прийняти чернецтво, але настоятель Шуйського собору вмовив одружитися з його дочкою і прийняти настоятельство. Незабаром дружина померла, залишивши його з маленькими дітьми. Отець Павло був талановитим проповідником, який відразу привернув до себе серця віруючих. Радянська влада не раз заарештовувала його і утримувала в тюрмі, в тому числі і за його проповіді. У 1922 році, напередодні розгортання кампанії з вилучення церковних цінностей, отець Павло сказав, що сам ніяких церковних предметів, що мають богослужбове значення, віддавати не буде, оскільки це святотатство і порушення церковних канонів, але чинити опір урядовій комісії не має наміру. Однак, з'явившись у храмі, більшовицька комісія застала там безліч парафіян, які не бажали покидати собор. Храм вберегли від наруги, але через день до собору більшовики приїхали вже з кулеметами. Ними було вбито 4 і поранено 18 осіб. Після розправи влада приступила до арештів. Одним з основних винних оголосили отця Павла. Він був заарештований разом з 4 священиками і 20 мирянами. Слідство пропонувало отцю Павлу заради пом'якшення вироку обмовити себе і «покаятися перед владою», але він відмовився. Верховний трибунал ВЦВК засудив священиків Павла Светозарова та Іоанна Рождественського а також мирянина Петра Язикова до розстрілу. Їх розстріляли в Шуї 10 травня 1922 року. Перед розстрілом священномученики відправили за собою і Петром відпустку і трималися мужньо. Отець Павло Светозаров зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських в серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.