Пелагія Балакірева

Мучениця Пелагія Никитична Балакірєва народилася 8 жовтня 1901 року в селі Спирино Єгор’євського повіту Рязанської губернії в родині селянина Никити Балакірєва. Початкову освіту Пелагія здобула в сільській школі; довгий час вона жила разом із батьком, допомагаючи йому по господарству. З 1927 року жила при Троїцькому храмі в селі Шарапово. Виконувала обов’язки сторожа, допомагала настоятелю протоієрею Миколі Сперанському у справах храму та у виконанні церковних обрядів, була обрана церковною старостою. Восени 1937 року Пелагію Микитичну заарештували разом із протоієреєм Миколою Сперанським і ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві. Хоча вона не визнала своєї провини, на підставі показань лжесвідків її звинуватили в проведенні антирадянської агітації. Їй було винесено вирок — вісім років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Незважаючи на те, що в 1940 році Пелагія Микитівна написала заяву з проханням переглянути справу, а низка свідків цього разу не підтвердила своїх попередніх показань, міру покарання не було змінено. Мучениця Пелагія померла 30 червня 1943 року у виправно-трудовому таборі у Вологодській області та була похована у безіменній могилі. Зарахована до лику святих новомучеників і сповідників Російських 30 липня 2003 року рішенням Священного Синоду Російської Православної Церкви.