Петро

Преп. Петро Афонський (VII–VIII ст.) — грецький воєначальник, що потрапив у полон до сирійців. В ув’язненні склав обітницю прийняти чернецтво. Був чудесно звільнений за молитвами до свт. Миколая Чудотворця та св. Симеона Богоприїмця. Постригшись у Римі, за велінням Богородиці оселився на Афоні, де 53 роки подвизався в повній самотності, живлячись небесною манною. Перед кончиною (734 р.) відкрився мисливцю, який став свідком його праведної смерті. Вважається першим відомим афонським пустельником, з його ім'ям пов'язане особливе заступництво Божої Матері за Святу Гору.

Преподобний Петро Афонський, родом грек, служив воєводою в імператорських військах і жив у Константинополі. У 667 році під час війни із сирійцями святий Петро був узятий у полон і ув’язнений у фортеці міста Самари на річці Євфрат.

Довгий час він томився у в’язниці й розмірковував про те, за які гріхи зазнав Божого покарання. Святий Петро пригадав, що одного разу мав намір залишити світ і піти в монастир, але так і не виконав його. Він почав дотримуватися у в’язниці суворого посту, ревно молитися і просив у святителя Миколая Чудотворця заступництва перед Богом. Святитель Миколай з’явився святому Петрові уві сні й дав пораду закликати на допомогу святого Симеона Богоприїмця. Зміцнюючи в’язня в терпінні й надії, святитель ще раз являвся йому уві сні. Втретє він з’явився разом зі святим Симеоном Богоприїмцем наяву. Святий Симеон торкнувся жезлом кайданів святого Петра, і залізо при цьому розтануло, мов віск. Двері в’язниці розчинилися, і святий Петро вийшов на волю. Святий Симеон Богоприємець став невидимим, а святитель Миколай провів святого Петра до кордону грецької землі. Нагадавши про обітницю, святитель Миколай також став невидимим. Для прийняття чернечого образу біля гробниці апостола Петра святий Петро пішов у Рим. Святитель Миколай не залишив його без своєї допомоги: він з’явився уві сні Римському папі й розповів про обставини звільнення святого Петра з полону, наказавши папі постригти колишнього в’язня в чернецтво.

Наступного дня, при велелюдному зібранні народу під час богослужіння, папа голосно сказав: «Петре, що прийшов із грецької землі, якого святитель Миколай звільнив у Самарі з в’язниці, прийди до мене». Святий Петро постав перед папою, який постриг його в чернецтво біля гробниці апостола Петра. Папа повчав святого Петра правил чернечого життя і тримав ченця при собі. Потім він із благословенням відпустив святого Петра туди, куди Бог благоволить його спрямувати.

Святий Петро сів на корабель, що плив на схід. Корабельники, під час зупинки зійшовши на берег, просили святого Петра прийти помолитися в один дім, де господар і всі домашні лежали хворі. Святий Петро зцілив їх своєю молитвою.

Уві сні святому Петрові з’явилася Пресвята Богородиця і вказала місце, де він мав жити до кінця своїх днів — Святу Гору Афон. Коли корабель пропливав повз Афон, то зупинився сам собою. Святий Петро зрозумів, що в цьому місці йому належить зійти, і зійшов на берег. Це було в 681 році. Преподобний Петро провів у пустельних місцях Святої Гори, не бачачи нікого з людей, 53 роки. Одяг його зітлів, а волосся і борода відросли й вкрили тіло замість одягу.

У перші часи преподобний Петро багато разів піддавався бісівським нападам. Намагаючись примусити святого покинути печеру, біси набували вигляду то озброєних воїнів, то лютих звірів і гадів, готових розтерзати пустельника. Але гарячою молитвою до Бога і Матері Божої преподобний Петро перемагав бісівські напади. Тоді ворог почав діяти хитрістю. З’явившись під виглядом отрока, посланого до нього з рідного дому, він зі сльозами благав преподобного залишити пустелю і повернутися до свого дому. Преподобний просльозився, але без вагань відповів: «Сюди мене привів Господь і Пресвята Богородиця, без Її дозволу я звідси не піду». Почувши ім’я Матері Божої, біс зник.

Через сім років біс постав перед преподобним у вигляді світлого Ангела і сказав, що Бог повеліває йому йти у світ для просвітництва і спасіння людей, які потребували його керівництва. Досвідчений подвижник знову відповів, що без повеління Божої Матері не покине пустелі. Біс зник і більше не смів приступати до преподобного. Матір Божа з’явилася преподобному Петрові уві сні разом зі святителем Миколаєм і сказала мужньому пустельникові, що кожні 40 днів Ангел приноситиме йому небесну манну. З того часу преподобний Петро 40 днів постився, а на сороковий день підкріплювався небесною манною, отримуючи силу на подальше сорокаденне утримання.

Одного разу мисливець, що гнався за оленем, побачив нагу людину, оброслу волоссям і підперезану по стегнах листям. Він злякався і кинувся тікати. Преподобний Петро зупинив його і розповів про своє життя. Мисливець просив дозволу залишитися з ним, але святий відіслав його додому. Преподобний Петро дав мисливцю рік для самовипробування і заборонив розповідати про зустріч із ним.

Через рік мисливець повернувся з братом, одержимим бісом, та іншими супутниками. Коли вони ввійшли до печери преподобного Петра, то побачили, що він уже преставився до Бога. Мисливець із гірким плачем розповів своїм супутникам про життя преподобного Петра, а його брат, щойно доторкнувся до тіла святого, отримав зцілення. Преподобний Петро помер у 734 році. Його святі мощі перебували на Афоні в обителі святого Климента. Під час іконоборства вони були приховані, а в 969 році перенесені у Фракійське селище Фотоками. З ім’ям преподобного Петра Афонського пов’язаний священний заповіт Матері Божої про Свій земний уділ — Святу Гору Афон, який і понині залишається в силі: «На Афонській Горі буде спокій його, бо то є жереб Мій від Сина Мого і Бога, даний Мені, щоб ті, хто відлучається від мирських чвар і береться за духовні, за силою своєю, подвиги, вірою ж і любов’ю від душі призиваючи ім’я Моє, там тимчасове своє житіє проводили без смутку, і за Богоугодні справи свої життя вічне отримають: бо дуже люблю те місце і хочу на ньому примножити чин чернечий, і милість Мого Сина і Бога тим, хто там чернече подвизатиметься, не вичерпається довіку, якщо і вони дотримуватимуться спасительних заповідей; і поширю їх на Горі на південь і північ, і володітимуть нею від миру до миру, і ім’я їхнє у всьому підсоняччі хвальним вчиню і захищу тих, хто там терпеливо в посництві подвизатися буде».