Петро

Він народився в землі Волинській від благочестивих батьків. Під час вагітності матері з'явилося видіння про його майбутнє. З семи років почав вивчати Божественне Писання, але спочатку вчився погано, поки не отримав благодатне одкровення у сні. З того часу почав швидко розуміти і вивчив усе Святе Писання.

У дванадцять років пішов до монастиря, де ніс послух і був рукопокладений у диякона і пресвітера. Пізніше відійшов у пустельне місце, побудував церкву і зібрав братію. Слух про його добродіяння дійшов до князя, і він був шанований.

Коли прибув на Русь митрополит Максим, святий підніс йому ікону Пресвятої Богородиці. Після смерті митрополита Максима, деякий Геронтій спробував захопити святительство, але князь Волинський запропонував святому йти до Константинополя для посвячення. Святий довго відмовлявся, але врешті-решт погодився.

У Константинополі патріарх Афанасій благословив його і посвятив на святительське служіння. Святий Петро повернувся до своєї митрополії, де навчав народ і дбав про паству. Лукавий ворог розбудив проти нього заздрість, але святий простив своїх кривдників.

Святий також обличив єретика Сеита, який проповідував протилежне православній вірі вчення. Пізніше святитель прибув до Москви, де радив князю Іоанну побудувати церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Перед кончиною святий передбачив свою смерть і сам влаштував собі гробницю в будівлі храму. Після його смерті народ скорбів, і його мощі були покладені в гробницю, де вони почали джерелити чудеса. Безліч зцілень відбувалося від його мощей, і святий шанується за своє добродійне життя і служіння.

Перший із Київських митрополитів, який на початку XIV століття остаточно переніс свою резиденцію до Москви. Його духовний авторитет значно зміцнив позиції московського князя Івана Калити. Митрополит Петро заклав перший кам'яний Успенський собор у Кремлі.