Петро Конардов, пресвітер

Петро Іванович Конардов народився в селі Троїцьке Московської губернії в 1870 році. Він походив із священицької родини. Пішовши слідами батька, Петро закінчує Духовну семінарію, після чого його висвячують у диякони. Пізніше отець Петро стає священиком. Незадовго до арешту його приписали до храму Іоанна Предтечі в селі Іванівське (у Реутовському районі Московської області), в якому він служив до кінця 1936 року. 26 грудня 1936 року отця Петра заарештували і помістили в Бутирську в'язницю в Москві. Його звинуватили у «ворожій налаштованості до заходів партії та радянської влади», і за це «настроєння» засуджений до 5 років заслання до Казахстану. Після цього священик був перевезений на станцію Щербакти в Казахській РСР, до місця відбування заслання. Там отець Петро зустрівся з іншими кліриками та мирянами, які постраждали від безбожних властей за Ім’я Христове. Мученики не полишали молитви і намагалися, по можливості, регулярно здійснювати богослужіння. 20 листопада 1937 року відбувся арешт. Отця Петра разом з іншими звинуватили в тому, що він «член церковно-сектантської контрреволюційної групи з числа переважно духовенства та сектантів усіх орієнтацій». На допиті ієрей Петро категорично заперечив свою причетність до будь-яких сектантських груп, але не заперечував, що брав участь у богослужіннях, які проводило православне духовенство в квартирі. Трійкою УНКВД по Східно-Казахстанській області отець Петро Конардов за звинуваченням у «контрреволюційній пропаганді» був засуджений до найвищої міри покарання. 28 листопада 1937 року о 2-й годині ночі вирок було виконано – отця Петра розстріляли. 20 серпня 2000 року на Архієрейському соборі Російської Православної Церкви священномученик Петро був причислений до лику святих.