Петро Лебедєв, пресвітер

Священномученик Петро Олександрович Лебедєв народився в 1889 році в місті Галич Костромської губернії в родині вчителя духовного училища. Закінчив Костромську духовну семінарію. У 1911 році був висвячений на священика і став служити на посаді другого священика в церкві Іллі Пророка в селі Родники Юр'євецького повіту Костромської губернії. Отець Петро відрізнявся безкорисливістю, аскетизмом і людяністю. Він говорив парафіянам: «Люди мого сану не повинні відрізнятися багатством від звичайних рабів Божих». Після революції 1917 року він виступив як противник богоборчої влади, і з 1918 року і до самої його смерті за ним стежили. У 1921 році отця Петра возвели в сан протоієрея і призначили настоятелем Іллінського храму села Родники і благочинним повіту. Він не боявся залякування богоборців, закликав духовенство постояти за православні храми, відважно брав участь в дискусіях з безбожниками. Завдяки йому парафіяни не прийняли оновленчество. У 1932 році батько Петро був заарештований, а його дружину і п'ятьох дітей вигнали з дому. Два з половиною роки він перебував у в'язниці, після чого повернувся до служіння в село Родники. Коли місцева влада вирішила закрити храм, отець Петро не побоявся організувати збір підписів на його захист. У 1937 році протоієрей Петро був заарештований разом з другим священиком Іллінського храму отцем Миколою Розочовим. Священикам запропонували зректися сану. Вони рішуче відмовилися. Отець Петро виголосив: «Хто служить Богу Єдиному, Живому і Істинному, той ніколи не погодиться зрадити свою паству і жити зі злочинцями». 27 жовтня 1937 року отець Петро Лебедєв разом з отцем Миколою Розочовим були розстріляні у дворі Іванівської в'язниці. Протоієрей Петро Лебедєв зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських 26 грудня 2003 року визначенням Священного Синоду Російської Православної Церкви.