Петро Любимов, пресвітер

Священномученик Петро народився 6 січня 1867 року в селі Світинo Подільського повіту Московської губернії. У 1882 році закінчив Перервинське духовне училище, а в 1888 році — Московську духовну семінарію. З 1900 року служив псаломщиком у храмі святителя Миколая в Плотниках, а з 26 вересня 1903 року — настоятелем Успенської церкви в селі Кішкіно. З 1903 по 1919 рік був законовчителем Кішкінського начального земського училища. У 1908 році побудував новий кам'яний храм, освячений у 1912 році. У 1920 році нагороджений наперсним хрестом і возведений у сан протодиякона. У 1936 році, після арешту священика Петра Кедрова, почав опікуватися двома приходами. 2 березня 1938 року був арештований і ув'язнений у каширську тюрму. На допиті відповів, що не визнає себе винним в антирадянській агітації. 9 березня 1938 року трійка НКВД засудила його до розстрілу. Протодиякон Петро Любимов був розстріляний 14 березня 1938 року і похований у спільній безіменній могилі на полігоні Бутово під Москвою.